Смолигув

Історія

Вперше село згадується в 1430 р. у власновті Томаша Квачали з Монятич.

За королівською люстрацією 1589 р. Смолигів — село округи Гринів Белзького повіту Белзького воєводства: у володінні Мартина Строжовського налічувалось 4½ лану оброблюваної землі, 4 загородники без землі та 2 коморники.[2]

У 1827 р. були 33 будинки і 203 мешканці та фільварок. Фільварок на 1885 р. мав 440 моргів, 5 мурованих будинків і 9 дерев'яних, а село — 41 садибу і 581 морг.

Від 1867 до 1936 р. Смолигів був у складі волості (ґміни) Мірче, з 1936 р. — ґміни Ментке.

Українці села були парафіянами греко-католицької церкви у Крилові, яка належала до Холмської єпархії, в 1875 р. її відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві.

За переписом 1905 р. у селі Смолигів було 346½ десятин землі (чорнозем), 75 будинків і 490 мешканців (222 православних, 268 римо-католиків), а у фільварку Ф. Кільчевського — 246 десятин землі (чорнозем), 4 будинки і 23 мешканці (6 православних, 13 римо-католиків і 4 юдеї).[3] У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Смолигові їх налічувалось 86 осіб.[4]

У 1915 р. перед наступом німецьких військ російською армією спалене село і більшість українців були вивезені вглиб Російської імперії, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[5]

У 1921 р. польський перепис нарахував 79 будинків і 445 жителів, з них 334 римо-католики, 102 православні, 9 юдеїв.[6]

У 1943—1944 рр. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая постійно базувалися і тероризували українське населення села, через що 27 березня 1944 р. під час штурму села 5-им полком 14-тої гренадерської дивізії СС «Галичина» під командуванням підполковника Фроемерта спалене село і загинуло 200 поляків (переважно цивільних) і 59 українців.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 190 28 102 60
Жінки 175 13 64 98
Разом 365 41 166 158

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Смолигув

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Aleksander Jabłonowski, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1, Warszawa 1901, s. 215.
  3. Spis powszechny — 1905 rok.
  4. Ukaz Tolerancyjny — 1905 r.
  5. Bieżeństwo — 1915 r.
  6. Spis powszechny — 1921.
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Література


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.