Крилів (Польща)

Крилів[2] (пол. Kryłów) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення 351 особа (2011[1]). Розташоване на історичній Холмщині, тепер Закерзонні, колишнє місто.

Село
Крилів
пол. Kryłów
Герб

Координати 50°40′54″ пн. ш. 24°03′21″ сх. д.

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Грубешівський повіт
Гміна Мірче
Перша згадка 1473
Водойма Західний Буг
Населення 351 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-530
Автомобільний код LHR
SIMC 0895050
GeoNames 767375
Офіційний сайт krylow.info
Крилів
Крилів (Польща)
Крилів
Крилів (Люблінське воєводство)

Історія

Крилів вважається давньою червенською фортецею. Після анексії Галицько-Волинського князівства Польщею Крилів отримав міські права в 1497 р. за клопотанням Миколая Тенчинського, який почав будівництво мурованого замку.

За королівською люстрацією 1589 р. до фортеці Крилів Белзького повіту Белзького воєводства належали села Крилів, Погоріле і Сиховичі та ще налічувалось 11 сіл в околиці.[3]

У 1651 р. крилівський замок був спалений козаками, в 1710 р. — шведами, а в 1718 р. — конфедератами.

У 1535 р. у Крилові вже була церква. В 1710 р. церква Преображення Господнього спалена шведами. В 1777 р. українська греко-католицька громада збудувала нову церкву св. святого Димитрія, яка належала до Холмської єпархії і яку в 1875 р. відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві. А 13 січня 1870 р. Крилів позбавлений міських прав і включений до Крилівської волості Грубешівського повіту Люблінської губернії.

У 1827 р. у Крилові були 163 будинки і 1102 мешканці, в 1860 р. — 116 будинків і 1216 мешканців (з них 588 євреїв). За переписом 1905 р. у Крилові було 296 будинків і 3142 мешканці (777 православних, 400 римо-католиків і 1965 юдеїв). У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Крилові їх налічувалось 144 особи.[4]

У 1911 р. була зведена нова мурована церква, а стара дерев'яна в 1913 р. передана до Біскупич (теперішня частина Нововолинська — там функціонує досі). У 1915 р. більшість українців були вивезені перед наступом німецьких військ в околиці Саратова, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[5]

У 1921 р. польський перепис нарахував 185 будинків і 1285 жителів, з них 289 римо-католиків, 372 православних, 2 євангелісти, 1 греко-католик і 622 юдеї.

Польська влада з метою асиміляції українців 8 червня 1938 р. закрила церкву і бригада поляків кілька тижнів її руйнувала, аж доки частина стіни не привалила одного поляка, котрий розбиваючи церкву насміхався і голосно виспівував: «Господи помилуй, подай Господи» і подібне.(Б. Жуків «Нищення церков на Холмщині в 1938 р.», Краків, 1940, с. 16) Під час Другої світової війни українці відбудували церкву, але після війни поляки забрали її під клуб, а потім дощенту зруйнували.

За німецьким переписом 1943 року в селі проживали 585 українців і 490 поляків.

13 березня 1944 р. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая вбили в селі 13 українців (6 чоловіків, 4 жінок і 3 дітей). 25 березня 1945 р. відділ УПА захопив у селі в полон і розстріляв 17 польських міліціонерів на чолі з майором Станіславом Басаєм та ще 28 цивільних.[джерело?]

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 177 24 123 30
Жінки 174 32 93 49
Разом 351 56 216 79

Примітки

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.