Станіслав Падевський

Станісла́в Паде́вський (пол. Stanisław Padewski, у світі Станісла́в Таде́ушович Паде́вський; 18 вересня 1932, с. Нова Гута, нині Монастириський район — 29 січня 2017, Сендзішув-Малопольський[1]) — єпископ-емерит Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-католицької церкви.

Станіслав Падевський
Stanisław Padewski
Єпископ Харківсько-Запорізький
4 травня 2002 — 19 березня 2009
Обрання: 4 травня 2002
Інтронізація: 10 липня 2002
Церква: Римо-католицька церква
Наступник: Мар'ян Бучек
Єпископ-помічник Львівської архідієцезії
10 жовтня 1998 — 4 травня 2002
Обрання: 10 жовтня 1998
Титулярний єпископ Тігії
13 квітня 1995 — 4 травня 2002
Обрання: 13 квітня 1995
Попередник: Francis Xavier DiLorenzo
Наступник: Jean-Claude Hertzog
Єпископ-помічник Кам'янець-Подільської дієцезії
13 квітня 1995 — 10 жовтня 1998
Обрання: 13 квітня 1995
 
Альма-матер: Ягеллонський університет
Діяльність: католицький священник
Народження: 18 вересня 1932(1932-09-18)
с. Нова Гута, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 29 січня 2017(2017-01-29) (84 роки)
м. Сендзішув-Малопольський, Ропчицько-Сендзішовський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Батько: Тадеуш
Священство: 24 лютого 1957
Чернецтво: 27 серпня 1950
Єп. хіротонія: 10 червня 1995

Життєпис

Владика Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року в с. Новій Гуті (Бучацький повіт, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна).

1945 року був переселений з сім'єю до Польщі. Вступив 1950 року до Ордену братів менших капуцинів. У 1961—1966 роках вивчав гуманітарні науки в Люблінському католицькому університеті та краківському Ягеллонському університеті.[2]

1988 року Станіслав Падевський першим з капуцинів повернувся до України і, таким чином, відновив присутність Ордену в країні. З часом він отримав українське громадянство.

Папа Іван Павло II призначив 1995 р. Станіслава Падевського — тоді настоятеля у Вінниці — єпископом-помічником Кам'янець-Подільським. Хіротонія відбулася 10 червня 1995 р. у Кам'янці.

1998 р. Іван Павло II призначив його єпископом-помічником Львівської архідієцезії, а після встановлення нових дієцезій 2002 року владика Станіслав був призначений єпископом-ординарієм новоутвореної Харківсько-Запорізької дієцезії.

19 березня 2009 року Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з цієї кафедри.

Творча діяльність

Володів українською, польською, російською, італійською та англійською мовами.[2]

Автор низки духовних книжок, зокрема — «Світла минулого», «Наречена Агнця», «Одинадцята Заповідь», «Символи Христа». Також єпископ Станіслав багато років був автором спочатку «Парафіяльної Газети», пізніше — «Католицького Вісника». Владика вів у газеті цілі духовні цикли.

І до, й після хіротонії єпископ Станіслав Падевський багато працював у галузі відродження літургійної музики римського обряду в Україні, маючи філологічну та музичну освіту. Багато речей він підготував особисто, також працював над формацією органістів.

Примітки
  1. Ірина, Єрмак (29 січня 2017). Помер єпископ Станіслав Падевський. CREDO. Процитовано 29 січня 2017.
  2. Життєпис єпископа Станіслава на сайті Санктуарію Бога Отця Милосердного. — Переглянуто 28 березня 2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.