Старе міське кладовище у Херсоні

Вже у другій половині ХІХ ст. кладовище розрослося на стільки, що було розділене на дві частини: Старе кладовище (з церквою Всіх святих) і Нове кладовище (з псевдоготичною каплицею).

Рішенню про розшрення цвинтаря передувала доповідь гласного Херсонської міської думи Багненка, який у 1887 р., за дорученням органу місцевого самоврядування, здійснив огляд міського некрополя і засвідчив відсутність вільних місць для поховання.

Відомий херсонський лікар Михайло Гошкевич так описував стан кладовища у 1887 р.:[5]

Вся поверхня цвинтаря перекопана могилами, розташованими без жодного порядку, без будь-якої системи. Ховають за заявою священика де завгодно, так що нерідко розриваються свіжі могили і руйнуються надгробні пам'ятники. Цвинтар переповнений. При копанні могил неодмінно доводиться натикатися на безліч людських останків. Бувають нерідко випадки, коли під час копання могили знаходять від 20 до 30 черепів. Внаслідок відсутності будь-якого порядку немає жодної можливості розібратися в цьому хаосі хрестів, могил, пам'ятників і надгробних плит, які скупчені й переплутані до неможливості. Сміливо можна стверджувати, що багато пам'ятників прикрашають могили, що містять останки покійників, які не відповідають висіченим на пам'ятниках написам.

Закрили кладовище ще 1883 року. У 1886 р. під територію нового кладовища Херсонською міською думою була виділена нова земельна ділянка північніше старого кладовища, що одержала назву Нового кладовища. Для цього довелось знести декілька будівель на східних межах цвинтаря, попередньо сплативши їх власникам по 500 карбованців і виділивши нові земельні ділянки для будівництва в інших частинах міста[5].

Нову цвинтарну територію обнесли добротним кам'яним парканом із двома воротами, збудували будиночок для доглядачів. До Нового кладовища віднеслися вже серйозніше, розбивши всю територію на 71 ділянку: 56 ділянок – для осіб православного віросповідання, 9 – для католиків та 9 – для лютеран[5].

Однак на початку XX ст. на Старому кладовищі продовжували ховати людей, а так зване Нове кладовище стало продовженням Старого, і загалом воно займало вже доволі значну територію.

Поховання на Новому кладовищі були поділені на три розряди. За першим розрядом за місце слід було заплатити 50 рублів, на ті часи це були дуже пристойні гроші. За другим – 15 рублів, а незаможним – за третім розрядом, таке місце відводили безкоштовно, десь далі від "престижного" центру. Тоді ж міською управою розглядалося питання стягнення податку за встановлення кам'яних та металевих пам'ятних знаків та надгробків, тоді як на встановлені на могилах дерев'яні хрести податок не поширювався[5].

23 серпня 1887 року Нове кладовище було освячене і відкрите. Одночасно з цим офіційним розпорядженням Старе кладовище було закрите для поховань.

Найдавніше поховання кладовища - могила Іоганна Германа, що датована 1790-ми роками. В історії Херсона зустрічається кілька людей з цим прізвищем. Найвідоміший з них — співавтор першого плану міста Іоганн Герман, чий підпис є на цьому плані поряд із підписом Івана Ганнібала. Точно невідомо, чи саме цей Герман похований в Херсоні, але його офіційна біографія доволі суперечлива, тож такий варіант дуже вірогідний, до того ж вигляд і розмір пам’ятника вказують на те, що похована знана особа.

Значна частина кладовища не збереглася. Будинки по вулиці Ушакова, що тягнуться до залізничного вокзалу, частина вулиці Кулика та інші прилеглі території фактично на місці колишнього кладовища.

У 1960-1970-х роках частина кладовища, що називалась Новою (відкрита у 1887 році), була цілковито знищена, не зважаючи на його високу історичну цінність. На цьому місці радянська влада побудувала житлові будинки та частину корпусів комбайнового заводу ім. Петровського. Спорткомплекс заводу, збудований згодом, знищив ще й частину Старого кладовища.

Згодом було знищено частину поховань біля могили Джону Говарду. У 1982 р. міська влада сповістила херсонців, що слід негайно перенести поховання родичів, які розташовані на ділянці, яка прилягає до катловану будованого Палацу культури вглиб кладовища на 15 м. Перенесення поховань відбувалося на Комишанське кладовище. Для цього була виділена спецтехніка та бригади робітників.

Чимало поховань було втрачено вже у 2000-х роках - як за недоглядом, так і через дії вандалів. В ніч на 12 січня 2021 року на кладовищі було знищено і спаплюжено близько 20 пам'ятників[7].

Пам'ятник у вигляді сонячного годинника на могилі Джона Говарда.

Джон Говард (*2 вересня 1726 — †20 січня 1790) — англійський юрист, філантроп, дослідник масових інфекційних захворювань у Європі

Платон Бурячков (1815 — 1894) — власник багатої колекції античних монет, яка стала основою нумізматичного відділу Російського державного історичного музею в Москві.

Матвій Зворов (†1804) — один із перших грецьких поселенців міста.[9]

Карл фон Краббе (* 1781 — 9 грудня 1854) — генерал-лейтенант російської армії, учасник Італійського та Швейцарського походів А. В. Суворова

Микола Ренненкампф (*26 серпня 1830 (1832?) — †10 травня 1889) — дійсний статський радник, голова Департаменту Саратовської судової палати

Анна Ренненкампф (*15 березня 1839 — †2 квітня 1896) — дружина Миколи Ренненкампфа

Балтазар Скадовський (*25 березня 1821 — †1 травня 1881) — дворянин, нащадок древнього польського роду «Доленга».

Учасники оборони Севастополя (1854 — 1855)

Протягом Севастопольської кампанії у Херсоні icнувaло кілька вiйcькoвих шпитaлiв: вiдкpитий у cтaйняx князя Пoтьoмкiнa нa Biйcькoвoму фopштaдтi, у пpимiщeннi кoлишньoгo apceнaлу нa тepитopiї Xepcoнcькoї фopтeцi, Чopнoмopcький шпитaль нa Зaбaлкiвcькoму фopштaдтi, двi лiкapнi тa тимчacoвий шпитaль у Cуxapнoму пepeдмicтi. Kpiм тoгo, пopaнeниx зaxиcникiв Ceвacтoпoля poзмiщувaли у пpивaтниx будинкax. Померлих вояків російської армії ховали у трьох братських могилах, дві з яких знаходились на території Старого міського кладовища[10].

Над першою братською могилою звeли пaм'ятник у виглядi aнтичнoї кoлoни, увiнчaнoї cимвoлiчнoю уpнoю з пpaxoм. Як cвiдчили cучacники, пopуч з кoлoнoю знaxoдилиcя нeвeликi кaм'янi xpecти нaд iндивiдуaльними пoxoвaннями oфiцepiв. Bжe у пepшi poки paдянcькoї влaди з пaм'ятникa зниклa тaбличкa з нaпиcoм, дo ньoгo впpитул нaблизилиcя нoвi пoxoвaння, xpecти з oфiцepcькиx мoгил пpocтo poзтягли, a caму кoлoну зpуйнувaли близькo 1980 poку[10].

Над другою братською могилою, що знаходилась нeпoдaлiк вiд вiвтapя цвинтapнoї цepкви Bcix Cвятиx, був зведений пірамідальний обеліск з кримського пісковика. Нинi йoгo нижня чacтинa дaлa cильну ocaдку, a вepxня, у зiбpaнoму cтaнi, cтoїть у 20 мeтpax вiд мoгили. Краєзнавець Олексій Паталах припускає, що у paдянcькi чacи пaм'ятник збиpaлиcя пepeнocити.

Нa цeнтpaльнoму мeмopiaльнoму клaдoвищi знaйшли мicцe ocтaнньoгo cпoкoю i учacники oбopoни Ceвacтoпoля, кoтpi дoживaли cвoгo вiку у Xepcoнi. Бiльшicть вкaзaниx пoxoвaнь пepeбувaє у нeзaдoвiльнoму cтaнi. Пaм'ятник гeнepaл-мaйopу Бoгaчeвичу був зaбpaний з мoгили щe у 1989 poцi тa пepeвeзeний нa пoдвip'я Kaтepининcькoгo coбopу, який нa тoй чac нaлeжaв oблacнoму тoвapиcтву oxopoни пaм'ятoк[10].

Ціла низка інших могил учасників оборони Севастополя (пoлкoвникa Яндoлoвcькoгo, лeйтeнaнтa Лиcицинa, пoлкoвникa Kpaпуxiнa тa кaпiтaнa Гpiммa) або розграбовані і знищені, або перебувають на реставрації в TOB «Пoлic».

На цвинтарі збереглось лише 4 могили часів Першої світової війни: капітана 11-го стрілецького полку РІА Тарчевського († 1915), капітана 1-го Заамурського прикордонного полку РІА Михаїла Пфунта (1873 — 1915), підпоручика лейб-гвардії Волинського полку РІА Попова (1890 — 1915), прапорщика РІА Буренка.[8]

Маріуш Заруський (*31 січня 1867 — †8 квітня 1941) — бригадний генерал Війська Польського, громадський діяч Польщі, мореплавець та мандрівник

Володимир Зільберштейн (†19 серпня 1955) — головний лікар 2-ї Міської лікарні

Михаїл Пфунт (*7 листопада 1873 — †6 липня 1915) — капітан російської армії, командир 7-ї роти 1-го прикордонного Заамурського піхотного полку, учасник Першої світової війни; помер від ран, отриманих в бою біля села Новосілки в Галичині

Георгій Скадовський (*1848 — †9 січня 1919) — археолог, мікробіолог. Поряд поховані сестри Гозадінови — Олена, Марія і Софія, засновники перших у Херсоні жіночих гімназій.

Юрій (Георгій) Скадовський (*13 березня 1888 — †9 січня 1919) — син Георгія Скадовського

Іван Тропін (*1876 — †1922) — філантроп, засновник лікарні Тропіних у Херсоні

Петро Штепенко (*8 грудня 1885 — †1 вересня 1937) — старший стерновий пароплаву «Благоєв», загинув від потрапляння торпеди у пароплав