Ганнібал Іван Абрамович

Іван Ганнібал — старший з 11 дітей «арапа Петра Великого» Абрама Петровича Ганнібала та Христини-Регіни (Христини Матвіївни) фон Шеберг; народився 5 червня 1735 в Кар'якюла, поблизу Ревеля (нині Талліна) в Естляндії. У 1744 році всупереч волі батьків 9-річний хлопчик був записаний на військову службу та визначений для навчання у Петербурзьку морську артилерійську школу. Закінчивши її, вчився у Морському шляхетном корпусі.

10 лютого 1769 року з підполковників артилерії призначений цейхмейстром морської артилерії. Служив у морській артилерії, брав участь у багатьох морських битвах.

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років перебував у Першій Архіпелагзькій експедиції — десанті російського флоту на Середземному морі. 10 квітня 1770 року, будучи цехмейстром морської артилерії в чині бригадира, Ганнібал брав участь у Наваринській битві.

Брав участь у Чесменський битві 1770. Був начальником артилерії об'єднаної російської ескадри та знаходився на борту флагманського корабля «Євстафій». Після його вибуху 24 червня Ганнібал уцілів, був врятований моряками та продовжував брати участь у бою. Напередодні Чесменської битви керував виготовленням брандерів, які підпалили кораблі турецького флоту[3].

Його внучатий племінник, О. С. Пушкін написав у вірші «Мій родовід» (рос. "Моя родословная"):

«И был отец он Ганнибала, Пред кем средь Чесменских пучин Громада кораблей вставала, И пал впервые Наварин.»

7 грудня 1772 року отримав чин генерал-майора. 10 липня 1775 року нагороджений орденом Святої Анни. 7 липня 1776 року призначений генерал-цейхместером морської артилерії. З 1777 року — член Адміралтейств-колегії[3].

План Херсонської фортеці 1792 р.

Під керівництвом та за участю Ганнібала у 1778 році було закладено місто Херсон; 25 липня того ж року він був призначений головним командиром Херсонської фортеці[4]. Ганнібал ревно взявся за виконання покладеного на нього доручення. Сформувавши 12 рот майстрових, він заготовив лісові матеріали у верхів'ях Дніпра та доставив їх на місце, найняв всередині Росії більше 500 теслярів, за короткий час облаштував верф і в серпні заклав укріплене місто. Через три роки вже існувало нове місто з палацом, адміралтейством, ливарним будинком, арсеналом, верфями, казармами і приватними будинками. Фортеця була забезпечена гарнізоном та 220 гарматами, на верфі будувалися різні судна, в гавані знаходилися військові та купецькі кораблі, у місті заснували торговельні іноземні будинки. Ганнібал привернув до Херсона та навколишніх земель багато грецьких та італійських вихідців.

1 січня 1779 року переведений в чин генерал-поручика. У 1780 році Івану Абрамовичу було подаровано 10 тис. десятин землі. 21 квітня 1781 року нагороджений орденом Святого Олександра Невського. 16 травня 1783 року нагороджений орденом Святого Володимира 1-го ступеня. У зв'язку із хворобою, та частково унаслідок сварки з Григорієм Потьомкіним у 1784 році вийшов у відставку в чині генерал-аншефа. Залишок життя провів у своєму маєтку Суйда під Петербургом.

Помер у Петербурзі бездітним холостяком 12 жовтня 1801 року, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври[5].