Стародубський район

Історично Стародубщина входила до складу Чернігово-Сіверської землі. Наприкінці XII століття ця земля була підпорядкована Чернігову, вже маючи свій геральдичний знак із зображенням кряжистого дуба.

Пізніше тут було Стародубське удільне князівство, яке в 1522 році було ліквідоване. З 1663 на цих землях була територія Стародубського козацького полку, а Новгород-Сіверський був лише сотенним містом Стародубського полку. З другої половини XVII століття місто Стародуб стало одним з найбільших ринків для українських товарів, у місті відбувалися два щорічні ярмарки.

У 1917-1918 Стародуб належав до Української Народної Республіки (за законом 2—4 березня 1918 мав стати центром землі — Сіверщини) та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

1919 року Стародубський повіт було від'єднано від України до Росії і 1926 року включено до складу Брянської губернії.

Район поділяється на 11 адміністративно-територіальних одиниць - сільські поселення, утворені внаслідок адміністративної реформи 2005 року:

• Воронокське сільське поселення;
• Гарцевське сільське поселення;
• Десятуховське сільське поселення;
• Занківське сільське поселення;
• Запольськохалієвіцьке сільське поселення;
• Кам'янське сільське поселення;
• Маленське сільське поселення;
• Мишковське сільське поселення;
• Мохоновське сільське поселення;
• Понуровське сільське поселення;
• Яцковицьке сільське поселення

• Наша забута земля