Стасі

Стасі на карті 1857 року.

Стасі на карті 1953 року.

Село Стасі знаходиться за 2 км від правого берега річки Ворскла. Примикає до сіл Гавронці та Кам'янка. Поруч проходить автомобільна дорога Н12.

Існувало як невеличке поселення в 1637 р., в якому тоді було п'ять куренів.

Під час нападів татар жителі села знаходили притулок у Полтавській фортеці.

1690 року, як близька до Гетьмана Івана Мазепи людина[3], царську жалувану грамоту на село отримав Павло Герцик.

За переписами 1719 та 1732 років с. Стасівці — нинішнє с. Стасі — входило до Першої полкової сотні Полтавського полку. Отаманом 1719 року був Федір Купрієнко, а 1732 року — Онисько Мовчан[4].

За генеральним описом Лівобережної України 1765—1769 рр. входили до складу першої сотні Полтавського полку, з 1775 — до Полтавського повіту Новоросійської губернії. 30 березня 1783 р. віднесене до Катеринославського намісництва, 1796 — Малоросійської, 1802 — Полтавської губернії. 28 лютого 1815 р. відбулося селянське повстання проти поміщиків Кочубеїв.

За переписом 1859 р. Стасівці — село козацьке,133 двори, 663-є жителів, церква. 1863 р. — Диканської волості Полтавського повіту, 152 двори, 1035 жителів. За переписом 1900 р. у селі (разом із хуторами) 178 дворів, 1377 жителів, діяли дві сільські громади (козацька і селянська), школа грамоти. 1910 р. — 231 господарство, 1399 жителів, паровий млин, всього землі — 2065 десятин, орної — 1571 десятин.

За переписом 1926 року Стасі — центр сільської ради Диканського району Полтавського округу. Село мало 319 господарств і 1391 мешканця. Стасівській сільській раді підпорядковувалися 4 села та 6 хуторів.

1930 року створено колгосп «Перемога». 1936-го почала працювати неповна середня школа.

За періоди німецької (22 вересня 1941 — 22 вересня 1943) німці розстріляли по сільській раді 24, вивезли до Німеччини 176 осіб.^{[джерело?]}

1950 року колгоспи «Нове життя», «Червона зірка», «Перемога» та «Зоря комунізму» об'єдналися в один колгосп під назвою останнього. Сучасну назву отримало під час чергової адміністративно-територіальної реорганізації у 60-х роках XX століття.

1965 року організовано птахофабрику. Також був радгосп «Стасівській» (зерново-буряківничого напряму).

1992 року у Стасях була середня школа, дитячий дошкільний заклад на 160 місць із басейном, будинок культури на 400 місць, бібліотека з 14 тисячами примірників, лазня із сауною[5].

• СП «Dupont».
• ПРАТ «Полтавська птахофабрика».
• ТОВ «Агро-органік»
• ТОВ «Стасі-насіння»
• ТОВ НВП «Інтерагросервіс».
• Стасівський комбінат комунальних підприємств.
• Стасівський молокозавод.

• ДНЗ «Пролісок».
• Стасівська ЗОШ I—III ст. ім. М. Башкирцевої.
• Будинок культури
• Гірськолижний комплекс «Сорочин Яр»
• Готель «УЮТ»

• Свято-Георгіївський храм

• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку у Стасях.
• 
  Храм в ім'я Св. Георгія.
• 
  Балка від вулиці Молодіжної у бік Ворскли

• Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького.— Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992.— 1024 с. ISBN 5-88500-033-6
• Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729-1730 // Упорядкування, передмова, примітки І. Л. Бутича.— Полтава: ВАТ «Видавництво «Полтава», 2007.— 176 с. ISBN 978-966-7244-47-7
• Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область / Редакційна колегія тому: Буланий І. Т. (голова редколегії), Бардик Г. С. (заступник голови редколегії), Бевзо О. А., Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відповідальний секретар редколегії), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С, Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. / АН УРСР. Інститут історії.– К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.– 1028 с.

• Погода в селі Стасі
• Стасі в народній творчості — Сен Тропе — Стасі