Степанакертський аеропорт

Степанаке́ртський аеропо́рт[1] (Ходжали́нський аеропо́рт)[1] — аеропорт у Азербайджані на тимчасово окупованій Вірменією території Нагірного Карабаху, розташований у селі Іванян (за юрисдикцією Азербайджану — у місті Ходжали) за 10 км на північний схід від міста Степанакерта (Ханкенді), це єдиний аеропорт Нагірного Карабаху, здатний приймати великі літаки.[2] Під час Карабаського конфлікту перейменований Верховною радою Азербайджану на Ходжалинський аеропорт.[1]

Степанакертський/Ходжалинський аеропорт

Термінал аеропорту
Країна:
Регіон:		 Нагірно-Карабаська Республіка (де-факто) / Азербайджан (де-юре)
Аскеранський район (НКР) / Ходжалинський район (Азербайджан)
Тип: сумісного базування
Код ІКАО:
Код ІАТА:
Місцезнаходження: с. Іванян, Аскеранський район (10 км на північний схід від Степанакерту)
Висота:
Координати:		 +610 м
39°54′05″ пн. ш. 46°47′13″ сх. д.
Місцевий час: UTC +4
Сайт: [http:// ]
Злітно-посадкові смуги (ЗПС)
Номер Довжина Покриття (PCN)
05/23 2178 м м асфальт
Список аеропортів

Історія

До кінця 1980-х аеропорт обслуговував регулярні пасажирські рейси Єреван — Степанакерт. З початком Карабаського конфлікту і встановленою владою Азербайджанської РСР блокади Вірменської РСР і НКАО, аеропорт став єдиним засобом зв'язку окупованого вірменськими військами регіону із зовнішнім світом.

Азербайджанське керівництво докладало зусиль для закриття аеропорту — зокрема, різко скоротивши кількість авіарейсів, а також забудовуючи сусіднє село Ходжали (за версією НКР — Іванян) з азербайджанським населенням (за кілька років населення села зросло більш ніж утричі, причому, нові будинки будувалися в безпосередній близькості від злітно-посадочної смуги). Азербайджанський ЗПОН зробив невдалу спробу захоплення аеропорту, що перебував під контролем підрозділів Внутрішніх військ СРСР.[1]

Пізніше керівництво СРСР передало летовище під контроль азербайджанського ОПОНу і вивело внутрішні війська, після чого в листопаді 1990 р. аеропорт було закрито[3]. Тодішній президент Азербайджану А. Н. Муталібов віддав розпорядження зруйнувати ЗПС і аеродромне обладнання, але воно не було виконано.[4]

26 лютого 1992 р. так звані сили самооборони НКР захопили село й летовище[3], після чого аеропорт використовувався для потреб військово-повітряних сил НКР і чартерного вертолітного сполучення з Єреваном.

Наприкінці 2000-х років уряд НКР планував почати експлуатацію аеропорту для малої авіації, 28 жовтня 2008 року було схвалено законопроект «Про авіацію».

Події
  • 1 серпня 1990 р. зазнав аварії цивільний літак Як-40 (бортовий номер CCCP-87453[5]), що виконував рейс Єреван — Степанакерт. Загинули всі 39 пасажирів та 4 члени екіпажу. Після організації пошуково-рятувальних робіт уламки літака і тіла загиблих були виявлені на північному сході Кашатазького району. За офіційною версією комісії Державіанагляду СРСР і представників Азербайджанської РСР, які проводили розслідування, літак розбився через втрату орієнтації за слабкої видимості. Співробітники аеропорту провели паралельне розслідування і висунули дві інші неофіційні версії, зокрема, перевантаження.

Відновлення польотів

Степанакертський аеропорт планували відкрити в середині літа 2011 року[6], але експлуатація не почалася. 2014 року повторно планувалось відкриття.[7] В квітні 2016-го польоти все ще не виконувались.[8] За інформацією представників аеропорту, його було забезпечено необхідними радіолокаційними і навігаційними системами, сучасним обладнанням. Був готовий до запуску центр з координації злетів і посадок. Довжина злітної смуги аеропорту становить 2,3 км. Локатори дозволяють спостерігати за літаками на відстані до 150 кілометрів. Перевезенням пасажирів мала займатися авіакомпанія «Ейр Арцах».

Реакція

Представники Азербайджану оголосили, що у випадку відкриття аеропорту МО АР збиватиме літаки, які здійснюватимуть посадку в Степанакертському аеропорті[9][10][11]. Голова ОБСЄ, глава МЗС Литви Аудроніс Ажубаліс[12], посол США в Азербайджані Метью Брайза[13] та посол США у Вірменії — Марі Йованович[14] засудили ці заяви.

Див. також

Примітки
  1. Кривопусков В. В. Мятежный Карабах. Из дневника офицера МВД СССР. — Друге, доповнене. — М. : Голос-Прес. — С. 79-80. — ISBN 5-7117-0163-0.
  2. Ходжали. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 30 квітня 2016.
  3. http://everything.explained.today/Stepanakert_Airport/(англ.)%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  4. Столяров Кирилл Анатольевич. От Нагорного Карабаха до Беловежской пущи. — М. : Олма-Пресс. — С. 255. — ISBN 978-5-224-0-30989.
  5. Aircraft Crashes Record Office — 1990 (july-december) Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine. (англ.)
  6. Степанакертський аеропорт планується відкрити в середині літа
  7. Бельгийское «Le Vif.be»: Эксплуатация Степанакертского аэропорта – вопрос нескольких недель. PanARMENIAN.Net. Процитовано 30 квітня 2016.
  8. Stepanakert airport is not functioning due to “hysteria in Baku”. mediamax.am. Процитовано 30 квітня 2016.
  9. Азербайджан пригрозив збивати літаки, які летітимуть до Нагірного Карабаху — ТСН
  10. Азербайджан погрожує збивати літаки, що летітимуть до Нагірного Карабаху — Тиждень
  11. Азербайджан погрожує збивати літаки, які прямуватимуть до Нагірного Карабаху — Радіо Свобода
  12. http://osce.org/mg/92189
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 квітня 2016.
  14. http://www.rferl.org/content/us_urges_armenia_azerbaijan_to_withdraw_snipers/2343653.html

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.