Стефано Боргоново

Стефано Боргоново (італ. Stefano Borgonovo; 17 березня 1964, Джуссано — 27 червня 2013, Джуссано) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Стефано Боргоново
Стефано Боргоново
Особисті дані
Народження 17 березня 1964(1964-03-17)
  Джуссано, Італія
Смерть 27 червня 2013(2013-06-27) (49 років)
  Джуссано, Італія
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Комо»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1982–1986 «Комо» 63 (13)
1984–1985 →  «Самбенедеттезе» 33 (13)
1989–1990 «Мілан» 13 (2)
1982–1986 →  «Комо» 33 (3)
1988–1989 →  «Фіорентина» 30 (14)
1990–1992 «Фіорентина» 37 (4)
1992–1994 «Пескара» 35 (11)
1994–1996 «Удінезе» 19 (5)
1994–1995 →  «Брешія» 14 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1985–1986 Італія U-21 3 (1)
? Італія U-23 2 (0)
1989 Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2000–2002 «Комо»(школа)
2002–2004 «Комо»(молодь)
2004–2005 «Комо»(дублери)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став володарем Кубка європейських чемпіонів, Міжконтинентального кубка та Суперкубка УЄФА, а також «Фіорентину», де створив забивну зв'язку з Роберто Баджо. Крім цього провів три гри за національну збірну Італії, а з молодіжною збірною став віце-чемпіоном Європи 1986 року.

Клубна кар'єра

Ранні роки

Народився 17 березня 1964 року в місті Джуссано поблизу Мілана. Вихованець футбольної школи клубу «Комо». Професійну кар'єру розпочав у цій же команді, 14 березня 1982 дебютувавши у матчі Серії А проти «Асколі», програному з рахунком 1:2. Для Стефано цей матч так і залишився єдиним у тому сезоні, а «Комо» за підсумками сезону посіла останнє місце і вилетіло в Серію B.

Завдання повернення у вищий дивізіон «Комо» виконав на другий сезон. Перший завершився п'ятим місцем і програною матчем плей-оф «Катанії». А ось наступного чемпіонат закінчився другим місцем і прямою путівкою в еліту. За ці два роки Боргоново зіграв всього 41 зустріч в усіх турнірах за клуб, але забив лише три голи. Абсолютно логічно, що команда, яка вийшла в Серію A, не стала тримати у себе поки не дуже забивного, але все ще досить молодого форварда, відправивши його в оренду клубу другого дивізіону «Самбенедеттезе». Боргоново затримався там всього на один рік, забивши в 33 матчах 13 голів і допоміг команді зайняти високе 11 місце. «Комо» в свою чергу вдалося закріпитися в Серії A, завершивши той сезон теж на одинадцятій позиції.

Повернувшись на новий сезон в рідну команду Боргоново відразу став найкращим бомбардиром «Комо» в чемпіонаті, забивши десять м'ячів — це п'ятий показник у тому розіграші: попереду були такі відомі футболісти як Роберто Пруццо, Карл-Гайнц Румменігге, Мішель Платіні та Дієго Марадона. У Стефано вийшла вдала серія приблизно в середині чемпіонату, коли він забивав поспіль з 11 по 14 тури включно, при цьому відзначившись дублем у ворота «Лечче». Пари цьому якщо Боргоново забивав гол, то його команда як мінімум не програвала, завжди набираючи хоча б одне очко.

«Мілан» і оренди

У 1986 році він був куплений за 4 мільярди лір «Міланом»[1], але відразу віддав в оренду на два сезони назад у «Комо»[2]. Рідна команда Стефано залишалася середняком, де можна постійно розраховувати на ігрову практику, але результативність молодого форварда значно впала: за 33 матчі в Серії А він забив лише 3 голи. Тому 1988 року «Мілан» вирішив не повертати форварда, а віддав його в ще одну оренду, на цей раз в «Фіорентину». Стефано у Флоренції швидко зігрався з зовсім молодим Роберто Баджо, склавши з ним вбивчий дует «Б-2», який у наступному сезоні забив 29 голів, 14 з яких на рахунку Боргоново[3]. Тоді ж в «Фіорентині» виступав і бразилець Дунга, який значно допомагав парі форвардів.

Після такого виступу «Мілан» вирішив повернути Стефано до себе. Сам Боргоново пізніше розповідав, що з радістю продовжив би виступи в «Фіорентині», проте належав «Мілану», і в той момент нічого зробити не міг[4]. Як і очікувалося, в наступному чемпіонаті у зіркового «Мілана» гру вели інші футболісти: Марко ван Бастен (найкращий бомбардир турніру з 19 голами), Данієле Массаро, Франк Райкард, Роберто Донадоні, Руд Гуллітт, Карло Анчелотті, Франко Барезі, Паоло Мальдіні, Алессандро Костакурта та інші. Команда з такими виконавцями посіла друге місце в чемпіонаті, відставши від «Наполі» всього на два очки (в той час за перемогу давали якраз два пункти), а Боргоново, зігравши в тринадцяти поєдинках, відзначився голами в першому і останньому турах[5]. Обидві ці ігри стали для «Мілана» переможними. Внесок Стефано в віце-чемпіонство був не надто великим, а ось в тодішньому Кубку європейських чемпіонів Боргоново виступив значно корисніше. У першому раунді італійська команда зустрічала з «Гельсінкі». Мілан вирішив все ще в домашній грі, забивши фінському супернику чотири голи. У матч-відповіді єдиний м'яч був на рахунку саме Боргоново. У другому раунді «россо-нері» пройшли мадридський «Реал». Зробили вони ці завдяки першій грі, де двома м'ячами відзначилися ван Бастен і Райкард. У другому матчі «Реал» зумів відповісти лише голом Еміліо Бутрагеньйо. Чвертьфінал вийшов досить складним — обидва матчі проти бельгійського «Мехелена» завершилися з рахунком 0:0, і все перейшло в додатковий час, де м'ячі ван Бастена і Сімоне забезпечили команді півфінал з «Баварією». Саме в цьому протистоянні Боргоново забив один з найбільш пам'ятних м'ячів в кар'єрі. У першій півфінальній грі «Мілан» здобув перемогу. Єдиний м'яч на рахунку Марко ван Бастена. Другий поєдинок проходив у Мюнхені, і гол за «Баварію» забив Томас Штрунц. Матч перейшов у додатковий час, під час якого Боргоново, опинившись один на один з воротарем, рівно на сотій хвилині, перекинув голкіпера, запустивши м'яч у сітку. Через шість хвилин Алан Макінеллі рахунок зрівняв, але «Баварії» цього не вистачило і саме гол Стефано вивів його команду у фінал найпрестижнішого європейського турніру[3][6]. Фінал, який став другим поспіль для «Мілана», знову виявився переможним, але Боргоново в ньому на полі не з'явився. Відразу після цього «Мілан» виграв і Міжконтинентальний кубок — з рахунком 3:0 була обіграна парагвайська «Олімпія», але Боргоново на поле знову не виходив.

«Фіорентина»

Тренер «Мілану» Арріго Саккі мав бажання аби Боргоново залишився в команді як мінімум ще на один сезон[5], але футболіст хотів повернутися до «Фіорентини» через невелику кількість ігрового часу, тому, провівши всього рік в складі «россо-нері», 1990 року він повернувся в знову одягнув футболку фіолетової команди, куди перейшов за 8 млн лір, ставши першим трансфером нового власника клубу Маріо Чеккі Горі[7]. Втім, такого ж якісного виступу, як в першій раз, не вийшло. В «Ювентус» пішов Роберто Баджо, а сам Боргоново вже не зумів повернутися на колишній рівень через травму коліна, отриману на початку міланської кар'єри[8]. В результаті флорентійці осіли в середині таблиці, а Стефано за два сезони забив чотири м'ячі в чемпіонаті і три в Кубку Італії.

Закінчення кар'єри

Наступні три сезони Боргоново переслідували постійні вильоти в Серію B: спершу він разом з Карлосом Дунгою не зміг врятувати «Пескару», зайнявши останнє місце; потім форвард перебрався в «Удінезе», з яким також вилетів. Зниження до другого дивізіону було і на наступній рік. Цього разу разом з «Брешією».

Свій останній сезон 1995/96 років Боргоново провів знову в «Удінезе», яке встигло повернутися в еліту. Зігравши сім матчів він так і не забив жодного голу, так само які за час виступів за «Брешію». Останні два голи в Серії A нападник забив ще в кінці сезону 1993/94: в 33 турі він двічі вразив ворота «Кремонезе» (3:3).

Виступи за збірні

З 1985 року залучався до складу молодіжної збірної Італії і став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року, втім у програному вирішальному матчі проти іспанців не зіграв через травму[3][9]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах, забив 1 гол у ворота збірної Швеції.

22 лютого 1989 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Данії (1:0)[2]. У березні того ж року Боргоново зіграв ще дві товариські гри за «скуадру адзурру», які і стали останнім для гравця за збірну.

Кар'єра тренера, хвороба і смерть

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2000 року в юнацькій школі клубу «Комо», де грав до 2005 року, коли змушений був покинути роботу через хворобу[5].

5 вересня 2008 року, було виявлено, що Боргоново страждає на бічний аміотрофічний склероз, відомий також як хвороба Лу Геріга, від якої за кілька років до цього помер інший гравець Серії А Джанлука Сіньйоріні[10].

З метою залучення коштів для вивчення цієї невиліковної хвороби Боргоново заснував власний фонд[3], для наповнення якого був організований благодійний матч між його колишніми клубами «Фіорентиною» і «Міланом». У грі, що відбулася 8 жовтня 2008 року на «Артеміо Франкі» у Флоренції перед 30 000 глядачів, були присутні кілька колишніх зірок двох клубів, а також сам Стефано, незважаючи на його тяжкий стан, разом з колишнім товаришем по команді Роберто Баджо[11]. В подальшому в підтримку фонду проводилось ще ряд благодійних матчів.

В останні роки був повністю паралізований[12], міг говорити лише через синтезатор мови[13][14] і помер 27 червня 2013 року на 50-му році життя.[15]. У цей день збірна Італії проводила півфінальний матч на Кубку конфедерацій 2013 року, вийшовши на гру проти Іспанії з траурними пов'язками[16]. Похований 1 липня у рідному місті Джуссано[17].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

[18]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього за
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1981–82 «Комо»A10КІ00------10
1982–83B17+1[19]1+0КІ20------201
1983–84B162КІ50------212
1984–85 «Самбенедеттезе»B3313КІ50------3813
1985–86 «Комо»A2910КІ103------3913
1986–87A182КІ00------182
1987–88A151КІ23------174
Усього за «Комо»96+116196----11623
1988–89 «Фіорентина»A3014КІ52------3516
1989–90 «Мілан»A132КІ42КЧ52---226
1990–91 «Фіорентина»A231КІ11------242
1991–92A143КІ42------185
Усього за «Фіорентину»6718105----7723
1992–93 «Пескара»A289КІ12------2911
1993–94B72КІ00------72
Усього за «Пескару»351112----3613
1993–94 «Удінезе»A125КІ10------135
1994–95 «Брешія»A140КІ00------140
1995–96 «Удінезе»A70КІ00------70
Усього за «Удінезе»19510----205
Усього за кар'єру27865401552--32382

Статистика виступів за збірну
№ДатаМістоСуперникРахунокТурнір
1.22 лютого 1989Піза, Італія Данія1:0Товариський матч
2.25 березня 1989Відень, Австрія Австрія0:0Товариський матч
3.29 березня 1989Сібіу, Румунія Румунія0:1Товариський матч

Титули і досягнення
«Мілан»: 1989–1990
«Мілан»: 1989
«Мілан»: 1989

Примітки
  1. Panini, ред. (21). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 3 (1986-1987). с. 10.
  2. Borgonovo, una carriera nata nel Como [Borgonovo, career born with Como] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 28 червня 2013.
  3. Stefano Borgonovo. fondazionestefanoborgonovo.it. Процитовано 8 січня 2015.
  4. Articolo del procuratore Carlo Pallavicino su La Nazione
  5. Stefano Borgonovo muore a 49 anni. Da tempo era malato di Sla [Stefano Borgonovodies at 49. He had been suffering from ALS for some time] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 27 червня 2013. Процитовано 8 січня 2015.
  6. The Thursday Interview: Carlo Ancelotti. Chelsea FC. 9 вересня 2010. Процитовано 11 червня 2014.
  7. Panini, ред. (18). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 7 (1990-1991). с. 10.
  8. Repubblica.it MILAN, BORGONOVO SI OPERA DOMANI BARESI E ANCELOTTI GUARIGIONI LAMPO
  9. Nazionale in cifre: Borgonovo, Stefano. figc.it/ (Italian). FIGC. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 квітня 2015.
  10. Io Borgonovo, malato di Sla, lotto per vivere [I, Borgonovo, sick with ALS, fighting to survive] (Italian). Corriere della Sera. 5 вересня 2008. Процитовано 5 вересня 2008.
  11. Borgonovo, notte da brividi [Borgonovo, night of shivers] (Italian). La Gazzetta dello Sport. 8 жовтня 2008. Процитовано 13 жовтня 2008.
  12. Borgonovo's call: 'Stay away from drugs'. FIFA.com/date=2013-02-18/lang=en.
  13. Corrieredellosport.it, Шаблон:Collegamento interrotto
  14. Gazzetta.it Incubo morbo di Gehrig Borgonovo: «Sto male»
  15. Sky: morto l’ex calciatore Stefano Borgonovo [Sky: former footballer Stefano Borgonovo dead] (Italian). La Stampa. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  16. Italy pay respects to Borgonovo. FIFA.com. 27 червня 2013. Процитовано 16 червня 2014.
  17. Borgonovo: il commovente addio. Applausi e lacrime per Stefano. La Gazzetta dello Sport. 1º luglio 2013.
  18. transfermarkt.it (ред.). Stefano Borgonovo. Процитовано 24 giugno 2018.
  19. Плей-оф

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.