Стефан Одран

Стефан Одран народилася 8 листопада 1932 у Версалі, Франція. Навчалася акторській майстерності у Шарля Дюллена, Мішеля Вітольда, Тані Балашової та Рене Симона. Дебютувала у фільмі Данієля Костеля «Нічна гра» (1957), потім зіграла маленьку роль, не вказану в титрах, у чорно-білій драмі Жака Беккера «Коханці Монпарнаса».

Незабаром на молоду акторку звернув увагу режисер Клод Шаброль. У 1959 році Стефан знялася в його фільмі «Кузени» — одному з найпомітніших проектів ранньої «Нової хвилі». Відтоді упродовж багатьох років Стефан Одран брала участь в усіх без виключення фільмах Клода Шаброля. Творчі стосунки з часом набули романтичного забарвлення, і в 1964 році Одран вийшла заміж за режисера, розлучившись з першим чоловіком — відомим актором Жаном-Луї Трентіньяном.

У 1968 році Стефан Ордан отримала приз «Срібний ведмідь» на Берлінському міжнародному кінофестивалі як найкраща акторка (за головну роль у стрічці «Лані»). У 1970 році її назвали найкращою акторкою на Міжнародному кінофестивалі у Сан-Себастьяні (головна роль у фільмі «М'ясник»).

Найвідомішою Стафан Одран стала після ролі Аліс Сенешаль у фільмі Луїса Бунюеля Скромна чарівність буржуазії (1972). За цю роботу та за роль у фільм «Перед самою ніччю», у 1973 році акторка отримала премію Британською кінотелеакадемії BAFTA.[8]

У 1979 році Стефан Одран отримала французьку національну кінопремію «Сезар» за роль другого плану в кримінальній драмі Клода Шаброля «Віолета Нозьєр», де також знялася Ізабель Юппер.

Після розлучення з Клодом Шабролем у 1980 році Стефан Одран вирішила самостійно контролювати свою кар'єру й повністю змінила імідж. Вона почала грати неприємних, вульгарних героїнь («Бездоганна репутація», «Смертельна поїздка»). Однією з найяскравіших робіт Стефан Одран в «постшабролівський» період стала головна роль в музичній драмі данського режисера Габріеля Акселя «Бенкет Бабетти», екранізації оповідання данської письменниці Карен Бліксен, яка писала під псевдонімом Ісак Дінесен. Бабетта, героїня Стефан Одран, — француженка, яка була вимушена втекти в Ютландію з охопленого революцією Парижа. Бабетта не взяла з собою нічого, окрім лотерейного білета, і через 14 років, проведених в сумовитому протестантському селі, несподівано дізналася, що виграла цілий статок. Перш ніж повернутися до Парижа, героїня вирішує влаштувати для суворих і аскетичних мешканців села справжнє французьке свято… У 1988 році фільм був відзначений премією «Оскар», як найкращий фільм іноземною мовою.[9]

Коли Стефан Одран було вже за 60, вона несподівано звернулася до комедійного жанру. У 1999 році вона знялася в романтичній комедії «Улюблена теща» разом з Катрін Денев, а ще два роки потому зіграла роль другого плану в комедії «Я хочу їсти». Її останньою роботою в кіно стала роль у фільмі «Дівчина з Монако» (2008).

Першим чоловіком Стефан Одран був знаменитий актор Жан-Луї Трентіньян. Їхній шлюб проіснував менше року й закінчився розлученням. У 1964 році акторка вийшла заміж за режисера Клода Шаброля та стала його музою на довгі роки. З Клодом Шабролем Стефан розлучилася в 1980 році. У цьому шлюбі в 1963 році вона народила сина Тома Шаброля, який став актором.[8]

Стефан Одран померла 27 березня 2018 року у віці 85 років після тривалої хвороби.[8][10]