Яків Ворагінський

Яків Ворагінський народився між 1225 і 1230 у Варацце, поблизу Генуї (Лігурія, Італія).

1244 року, під час перебування в Генуї, вступив в орден домініканців. Проживав у монастирі Святої Марії в Кастелло. У 1246–1252 роках навчався в Болонському університеті. З 1252 року був «лектором» в одному з монастирів Генуї. Почав працювати над «Золотою легендою» з 1260 року й працював аж до смерті у 1298 році.

1267 року був обраний провінціалом Ломбардії (на той час — майже всієї Північної Італії). На цій посаді працював до 1277 року, а потім ще у 1283–1285 роках. Під час соборів 1288 і 1290 років представляв на них свою провінцію.

1288 року місто Генуя направило Якова Ворагінського з місією до папи Миколая IV, аби той скасував відлучення від церкви генуезців, яких було таким чином покарано за підтримку Сицилії проти Карла II Анжуйського.

З 1292 року був обраний архієпископ Генуї. Як папський посланець неодноразово виступав посередником у конфлікті Венеціанської республіки з Генуєю.

Помер у липні 1298 року в Генуї. За його заповітов, гроші, виділені на його похорон, було роздано бідним, а похорон пройшов якомога скромніше.

11 травня 1816 року папа Пій VII канонізував його до лику блаженних, його реліквії були перенесені на батьківщину, в Варацце. День пам'яті — 13 (14) липня.

Автор першого перекладу Біблії народною італійською мовою, що залишився неопублікованим, а також «Sermones quadragesimales et dominicales» (Венеція, 1589; Тулуза, 1874–1876). Збереглися також збірки його проповідей.

Найвідоміший твір Ворагінського — збірник житій святих «Золота легенда» («італ. Legenda aurea sive historia Lombardica»). Цей збірник, складений у 1250-і роки, почасти за письмовими джерелами, а почасти за усними народними переказами, в епоху середньовіччя набув широкого поширення й був перекладений майже всіма європейськими мовами.

• Sermones de sanctis de tempore
• Defensorium contra impugnantes Frates Praedicatores
• Summarium virtutum et vitiorum
• De operibus et opusculis Santi Augustini
• Хроніка Генуї
• Legenda sanctorum, або Legenda aurea чи Historia lombardica
• Historia de Septem dormientibus

• Alain Boureau, Introduction à la Légende dorée, La Pléiade, NRF, Gallimard, 2004
• Peter Linehan, Les dames de Zamora, Secrets, stupres et pouvoir dans l’Église espagnole du XIIIe, trad. Sylvain Piron, les Belles Lettres, 1998 (1re éd. 1995).
• Gabriella Araldi, Jacopo da Varagine tra santi e mercanti, Milan, Camunia, 1988
• Giovanni Monleone, Iacopo da Varagine e la sua Cronaca di Genova, dalle origini al 1297, studio introduttivo e testo critico commentato di Giovanni Monleone, Istituto storico italiano per il Medio Evo, Rome, 1941, vol. 1
• Jacques Le Goff, À la recherche du temps sacré : Jacques de Voragine et la Légende dorée, Paris, Perrin, 2011 ISBN 978-2-262-03392-7
• La Légende dorée de Jacques de Voragine illustrée par les peintres de la Renaissance italienne (400 peintures et fresques des XIV–XV e italiens), Paris, éditions Diane de Selliers.

• Thesaurus sermonum Iacobi de Voragine
• The Golden Legend — William Caxton's Middle English version (не повна версія).
• Текст з Вікіджерел з відсутньою сторінкою про святого Павла.
• The Golden Legend — англомовний переклад (HTML і PDF).
• Ілюстрації з Золотої легенди, рукопис HM 3027 Legenda Aurea з Гантінгтонської бібліотеки
• William Caxton's version (повна версія, англ.)