Столяров Лев Миколайович

Народився 2 січня 1930 року в селі Гремучий Ключ (нині — в межах міста Калуга, Росія) в родині робітника. Росіянин. У 1943 році вступив до залізничного училища при Калузькому вагонобудівному заводі за спеціальністю слюсар-ремонтник. У 1949 році закінчив 10-й клас школи робітничої молоді.

До лав ВМФ СРСР призваний у жовтні 1949 року. У жовтні 1953 року закінчив Тихоокеанське вище військово-морське училище імені С. О. Макарова, а у травні 1954 року — Курси офіцерського складу підводного плавання при Навчальному загоні підводного плавання Тихоокеанського флоту.

З травня 1954 року — командир торпедної групи (БЧ-3), з листопада 1955 року — командир БЧ-2-3 , з лютого 1957 року — помічник командира підводного човна «С-163» 8-го військово-морського флоту (з 1956 року — Балтійський флот).

З жовтня 1957 по грудень 1958 року Л. М. Столяров проходив службу на суднах міністерства морського флоту СРСР. Під час плавання на теплоході «Маршал Говоров» він удосконалював свої навички з судноводіння. З грудня 1958 по липень 1959 року проходив навчання у Вищих спеціальних офіцерських класах ВМФ. Член КПРС з 1959 року.

З липня 1959 року проходив службу на атомних підводних човнах Північного флоту: до березня 1962 року — помічник командира АПЧ «К-21», до січня 1964 року — старший помічник командира АПЧ «К-14». З січня 1964 року — командир АПЧ «К-5», а з вересня 1965 року — командир АПЧ «К-133».

З 1 лютого по 26 березня 1965 року під командуванням контрадмірала А. І. Сорокіна багатоцільовий атомний підводний човен «К-133» (командир — капітан ІІ рангу Л. М. Столяров) і атомний ракетоносець «К-116» (командир — капітан ІІ рангу В. Т. Виноградов) здійснили груповий трансокеанський міжфлотський перехід з губи Західна Ліца (Північний флот) в бухту Крашенінникова (Тихоокеанський флот). За успішне виконання бойового завдання АПЧ «К-133» отримав звання «Гвардійський».

У 1970 році закінчив Військово-морську академію. З червня того ж року — заступник командира дивізії підводних човнів Камчатської військової флотилії Тихоокеанського флоту. З березня 1971 року — начальник відділення заочного навчання Військово-Морської академії імені А. А. Гречка. З січня 1979 року — начальник Ленінградського нахімовського військово-морського училища.

У вересні 1990 року контрадмірал Л. М. Столяров вийшов у запас. Мешкав у Санкт-Петербурзі, де й помер 28 лютого 1992 року. Похований на цивільному кладовищі селища Побєда Виборзького району Ленінградської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1966 року за успішне виконання завдань командування та виявлені при цьому мужність і відвагу, гвардії капітанові II рангу Столярову Леву Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11252).

Також нагороджений орденами Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.

• Столяров Лев Миколайович. // Сайт «Герои страны» (рос.).