Стрічкоязичник козячий

Багаторічна рослина 50–75 см заввишки. Рослина з цільними овальними бульбами, довгастими листками й великим (до 30–40 см завдовжки) нещільним багатоквітковим суцвіттям. Квітки білувато-зелені; листочки оцвітини складені шоломом; губа значно їх перевищує, з червонувато-фіолетовими цяточками, повисла, глибоко-3-лопатева; середня лопать довга, стрічкоподібна[2].

Цвіте у липні–серпні. Запилюється лише джмелями. Генеративні особини цвітуть через рік. Плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням і вегетативно. Проростає лише в симбіозі з грибом. Проростки розвиваються під землею протягом 4–5 років. Зацвітає на 12–13-му році розвитку[3].

Поширений у центрально-східній і південно-східній Європі та в західній Азії[4][5].

В Україні вид зростає у світлих лісах, серед чагарників — у гірському Криму і на ПБК (ок. Ялти, мис Мартьян), рідко[2].

Загрозами є лісонасадження, інтенсивне випасання худоби, відмова від систем пасовищ і подальша конкуренція. Крім того, на вид впливає туризм та збір рослин[6].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Вразливий». Охороняється в Кримському, «Мис Мартьян», Ялтинському гірсько-лісовому та Карадазькому ПЗ, заказниках загальнодержавного значення[3].