Студінка

У 1989 р. у назві села Студинка змінено було одну літеру.[1]

Згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[2].

У Королівській люстрації 1565 року в селі згадується власник отари овець Васько.[3]

У 1648 році повсталі селяни зруйнували замок у Студінці[4].

У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 в Студінці наявна церква Св. Параскеви, вже не була новою, було 30 дворів.[5]

Селом тривалий час володіли Беньковські, потому вдова каштеляна Беньковського заповіла маєток своєму родичу графу Голеєвському, який у 1865 році продав Сабіні Кошелінській. По її смерті маєток перейшов братові першого чоловіка Добжанському[6].

У 1880 році в селі було 139 будинків і 928 мешканців та 9 будинків і 51 мешканець на прилеглій території (913 греко-католиків, 28 римо-католиків, 35 юдеїв, 3 інших визнань; 916 українців, 56 поляків, 7 німців). До місцевої греко-католицької парафії належав і Бабин (калуський деканат)[7].

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у студінківській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 96, 52, 42, 40, 32 см, вагою 475, 63, 29, 29, 16 кг, виготовлених у 1913, 1656, 1788, 1788, 1788 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[8] В роки польської окупації в селі постав осередок ОУН.

У 1939 році в селі проживало 1600 мешканців (1550 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 10 поляків і 20 євреїв)[9].

У вересні 1940 року в Студінці був зорганізований перший у Калуському районі колгосп (імені Сталіна, голова Г. Бедрій) шляхом відбирання у селян майна і земель з недопусканням їх обробітку та засівання, що спричинило голод у 1941—1942 роках. Також окупанти розстрілювали запідозрених у належності до ОУН[10][11].

5 квітня 1944 р. було вбито трьох комуністів.[12]

У воєнні та повоєнні роки студінківці брали участь в українському русі опору окупантам[13]. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Студінці — з 25 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші та гарнізони в сусідніх селах). 10 грудня 1948 року рішенням Калуського райвиконкому № 18 відновлено колгосп імені Сталіна, а рішенням 27 грудня 1948 № 7 призначене розташування правління колгоспу і зерносховища на місці панської садиби, господарського двору і тваринницьких ферм — в кутку «Кривуля». Будівництво в селі міні-ГЕС потужністю 130 кВт, прийняте спільним рішенням райвиконкому і РК КПУ № 648 29 грудня 1951 р., не було виконане. Церква Св. Параскеви спалена комуністами вночі 1960 р..

У 2009 р. встановлено вуличне освітлення, у 2017 р. — реконструйоване.[14]

• Народний дім.
• Школа І-ІІ ст.[15] (215 учнівських місць).
• Амбулаторія.
• Стадіон[16]
• 510 дворів, 1710 мешканців.
• Церква.[17]

• 
  Народний дім
• 
  Школа
• 
  Амбулаторія
• 
  Символічна могила борцям за волю України

У селі є вулиці[18]: