Сузан Соломон

Сузан[6] Соломон (англ. Susan ['suːz(ə)n] Solomon; нар.. 19 січня 1956, Чикаго, США) — американський атмосферний хімік і кліматолог, всесвітньо визнаний лідер у галузях наук про атмосферу, в особливості за її внесок у розуміння причин утворення антарктичної озонової діри[7][8][9]. Старша наукова співробітниця Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (з 1991) і професор Массачусетського технологічного інституту (МТІ) (з 2011), член Національної академії наук США (1992) і Американського філософського товариства (2008), іноземний член Французької АН (1995) та Лондонського королівського товариства (2008)[10]. Удостоєна Національної медалі науки (1999) за «пояснення причини [освіта] антарктичної озонової діри»[10] і Великої медалі Французької АН (2008), а також багатьох інших відзнак, включаючи міжнародних і високопрестижних.

Сузан Соломон
Народилася 19 січня 1956(1956-01-19)[1] (66 років)
Чикаго[1]
Країна  США
Діяльність atmospheric chemist
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі) (1981)[2] і Іллінойський технологічний інститут
Галузь атмосферна хімія
Заклад Національне управління океанічних і атмосферних досліджень і Массачусетський технологічний інститут[2]
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Veronica Vaidad
Членство Французька академія наук, Національна академія наук США[3], Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[4], іноземний член Лондонського королівського товариства[5] і Папська академія наук
Нагороди

 Сузан Соломон у Вікісховищі

На її честь в 1994 році в Антарктиді на Землі Вікторії названі Solomon Glacier і Solomon Saddle. У 2008 році вона увійшла до топ-100 найвпливовіших людей світу за версією журналу «Time»[10]. У 2009 році введена до Національного залу слави жінок.

Сузан Соломон — третій найбільш цитований учений у галузі геонаук за період 1990-х років (згідно Science Watch ). У 2010 році журнал Гуд Хаус Кіпінг назвав її в числі 125 жінок, що змінили світ[7].

У 1986 році вона припустила, що антарктична озонова діра зобов'язана своєю появою хлорфторуглеродням, що потім підтвердилося і сприяло прийняттю Монреальського протоколу 1987 року. Через тридцять років Сузан Соломон вперше показала ранні ознаки відновлення озонового шару над Антарктикою[8][11][12].

Життєпис

Сузан Соломон закінчила у 1977 році Іллінойський технологічний інститут (бакалавр хімії з відзнакою), до Залу слави якого була введена в 2015 році. У Каліфорнійському університеті в Берклі отримала ступінь магістра хімії (1979) і доктора філософії з хімії (1981), а в 2007 році її удостили там Відзнаки видатної випускниці.

Потім з того ж 1981 року по теперішній час працює в аерономічній лабораторії, а нині це відділ хімічних наук Національного управління океанічних і атмосферних досліджень — з 1991 року на посаді старшого наукового співробітника (Senior Scientist). У 1992—2006 роках також співпрацювала з National Center for Atmospheric Research, де в 1995—1996 роках була виконуючою обов'язки директорки відділу. Одночасно є приєднаним професором у Колорадському університеті в Боулдері. Була головним науковим консультантом двох магістрів і п'яти аспірантів (Ph.D.). З 2011 року іменний професор атмосферної хімії та кліматології, а нині екологічних студій Массачусетського технологічного інституту[9][8] (іменний професор Lee and Geraldine Martin Professor in Environmental Studies з 2018 року[13]).

У 1986 і 1987 роках Сузан Соломон була керівницею наукового проекту на антарктичній станції Мак-Мердо. Саме тоді була підтверджена запропонована нею теорія про взаємодію між ХФУ і полярними стратосферними хмарами як причини утворення озонової діри[10][14]. У 2002—2008 роках співголова першої робочої групи Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, яка остання була відзначена Нобелівською премією в 2007 році. У 2007 році працювала запрошеною вченою у Вашингтонському університеті.

Член Американської академії мистецтв і наук (1993) і Королівського хімічного товариства (2006), іноземний член Європейської Академії (1999[15]). Також Сузан Соломон — член Royal Meteorological Society та Американського хімічного товариства, фелло Американського геофізичного союзу. Почесна член International Polar Foundation (2005), Геологічного товариства Лондона (2008), Американського метеорологічного товариства (2012), American Polar Society (2013), Королівського хімічного товариства (2017).

Почесна доктор Колорадського університету в Боулдері (1993), Тулейнського університету (1994), Williams College (1996), Іллінойсського технологічного інституту (2001), Університету штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук (2001), Університету Маямі (2003), британського Університету Східної Англії (2004), Північно-Західного університету (2006), Університету Батлера (2008), Пенсільванського університету (2009), французького Університету П'єра і Марії Кюрі (2010), грецького Афінського університету (2010), Коледжу Сміт (2012), англійської Лідського університету (2013), канадського Університету Британської Колумбії (2015), Браунівського університету (2015).

Відзнаки

  • 1985 James B. Macelwane Medal Американської геофізичної спілки
  • 1989 — Золота медаль за виняткову службу, міністерство торгівлі США
  • 1991 — Henry G. Houghton award for excellence in research Американського метеорологічного товариства (American Meteorological Society)
  • 1992  Common Wealth Award of Distinguished Service
  • 1994  Arthur S. Flemming Award
  • 1994 — H. J. Reid award, Langley Research Center, НАСА
  • 1996 — Stratospheric Ozone Protection Award, Агентство з охорони навколишнього середовища США
  • 1997 — Відзнака за ключовий внесок в розвиток Монреальського протоколу, Програма ООН з навколишнього середовища
  • 1998 — Climate Protection Award, Агентство з охорони навколишнього середовища США
  • 2000  Carl-Gustaf Rossby Research Medal, найвища нагорода Американського метеорологічного товариства
  • 2002  Weizmann Women & Science Award
  • 2002 — Золота медаль міністерства торгівлі США
  • 2003 — Distinguished Presidential Rank Award
  • 2004 Премія Блакитна планета, Японія
  • 2006 Премія В. М. Гольдшмідт, найвища відзнака геохімічного товариства
  • 2007 — Lowell Thomas Award, Explorers Club
  • 2007 — Премія Леметра, Фонд Жоржа Леметра, Бельгія
  • 2007 — Нобелівська премія для МГЕЗК
  • 2007  William Bowie Medal, найвища нагорода Американського геофізичного союзу
  • 2008 — Кавалер Ордена Почесного легіону
  • 2008 — Distinguished Presidential Rank Award (вдруге)
  • 2008 Велика медаль Французької академії наук
  • 2008 Медаль Джона Скотта
  • 2009 — Введена до Національного залу слави жінок
  • 2009 Volvo Environment Prize
  • 2010  Service to America Medal
  • 2012 BBVA Foundation's Frontiers of Knowledge Award в категорії «Зміна клімату»
  • 2012 Премія Ветлесена[12]
  • 2017  Arthur L. Day Prize and Lectureship, НАН США
  • 2018 — нагорода Бейкерівська лекція Лондонського королівського товариства за видатний внесок в науку про атмосферу, в особливості в розуміння виснаження полярного озону[8][16]
  • 2018 Премія Крафорда

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.