Суматранський носоріг

Найдавніший вид серед тепер існуючих носорогів, близький до третичних викопних видів носорогів.

Суматранський носоріг має у довжину — 2,5-2,8 м, висоту у плечах — 1,1 — 1,5 м, вагу до 800 кг. Має два роги, передній з них до 25 см завдовжки, а задній ріг лише у вигляді тупого піднесення. Цей вид носорогів має різці (на відміну від інших), тулуб його покрито негустим волоссям, щіточки волосся розвинуті у вухах.

Суматранський носоріг живе здебільшого у тропічних лісах. Харчується він рослинною їжею та фруктами. Він з'їдає до 50 кг на день.

Найактивніший цей вид носорогів зранку і вночі. Дуже полюбляє приймати ванни з багнюки, в яких може проводити до 5-7 годин. Тут йому допомагають звільнятися від кліщів буйволові птахи та болотні черепахи.

Самець суматранського носорогу стає статевозрілим у віці 10 років, самка - 6-7 років. Вагітність у носорогів триває 15-16 місяців. Народжені носороги важать до 60 кг. Він до 15 місяців харчується молоком матері, тримається разом з нею до 3 років.

Раніше був широко розповсюджений у Бангладеш, Східній Індії, М'янмі, Таїланді, Камбоджі, Лаосі, Малайському півострові, Індонезії, зокрема на островах Калімантан та Суматрі. Саме на останньому він вперше був побачений європейцем у 1793 році. Це й дано назву всьому виду цих носорогів. Суматранський носоріг має три підвиди: північний суматранський носоріг, східний суматранський носоріг, західний суматранський носоріг.

На початку XXI століття вид знаходився на межі виживання.[1] За різними відомостями цих носорогів залишилося у дикій природі від 150 до 275 тварин. Головним чином вони мешкають на островах Суматра, Калімантан, Ява, деякі на Малайському півострові, невеликі групи у Таїланді, Камбоджі, М'янмі. Хоча повних даних щодо чисельності суматранського носорогу дуже мало.

Головна причина зникнення суматранського носорога - це діяльність людини - вирубка тропічних лісів, браконьєрство.

Вважається, що є реальна загроза зникнення цього виду тварин[2]

Остання самиця у неволі в Малайзії померла 23 листопада 2019 року. Оскільки вченим не вдалося знайти інших осіб на волі на території країни, цей вид вважається локально вимерлим у континентальній Малайзії.[3]

• Roth, T.L.; J.K. O'Brien, M.A. McRae, A.C. Bellem, S.J. Romo, J.L. Kroll and J.L. Brown (2001). "Ultrasound and endocrine evaluation of the ovarian cycle and early pregnancy in the Sumatran rhinoceros, Dicerorhinus sumatrensis". Reproduction 121 (1): 139–149. doi:10.1530/rep.0.1210139. PMID 11226037.
• Zainal-Zahari, Z.; Y. Rosnina, H. Wahid, and M. R. Jainudeen (2002). "Gross Anatomy and Ultrasonographic Images of the Reproductive System of the Sumatran Rhinoceros (Dicerorhinus sumatrensis)". Anatomia, Histologia, Embryologia: Journal of Veterinary Medicine Series C 31 (6): 350–354. doi:10.1046/j.1439-0264.2002.00416.x.