Сумбаванці

Сумбава́нці (сумбавці, сумбава, семава, власна назва тау семава, індонез. Suku Sumbawa) — народ в Індонезії, на заході острова Сумбава.

Сумбаванці
Кількість 319 423 (2000)[1]
Ареал  Індонезія: провінція Західна Південно-Східна Нуса
Раса південні монголоїди
Близькі до: сасаки, балійці
Мова сумбава, індонезійська
Релігія іслам

Як етнічна спільнота склалися в межах султанату Сумбава, що утворився в XVII ст.

Розселення, чисельність

Населяють округи Сумбава і Західна Сумбава провінції Західна Південно-Східна Нуса. Крім Сумбави, живуть на сусідньому острові Мойо. Деякі сумбаванці переселися на острів Ломбок та в інші райони Індонезії.

Чисельність сумбаванців 2000 року становила 319 423 особи, це 8,34 % населення провінції[2].

Мова, релігія

Говорять мовою сумбава, яка належить до балі-сумбаванської групи західної гілки малайсько-полінезійських мов[3]. Вона має 4 діалекти, головним з яких є діалект Сумбава-Бесар. Мова сумбанців є дуже близкьою до мов Балі та Ломбоку, але сильно вірізняється від мови сусідів-біма, що живуть на сході Сумбави. Поширена також індонезійська мова.

За релігією — мусульмани-суніти. На побутовому рівні зберігаються елементи старих анімістичних вірувань та пов'язані з ними обряди. Більшість людей звертаються до знахарів, хоча формально їх діяльність заборонена.

Господарство
Зразок сумбанської тканини, початок XX ст.

Основне заняття сумбаванців — землеробство. Головною продовольчою культурою є рис, культивують як його вологий, так і суходільний сорти. Вирощують також кукурудзу, перець, бобові, овочі, цибулю, чсаник, каву, фруктові дерева, кокосову пальму.

Розвинене тваринництво. У минулому Сумбава належала до основних постачальників буйволів на інші острови Індонезії. Розводять також корів, кіз, коней, домашню птицю.

Збиральництво має товарних характер, продають цінні породи дерев, ротанг, віск.

Побут

Сумбаванські села мають лінійне планування. Деякі з них оточені дерев'яним парканом з воротами, що звуться джебак. Хати простих людей називають бале, будинки шляхетних сімей — бала. Часто групи хат розкидані так, що важко визначити межі окремих сіл. Кожне село має мечеть, громадську залу, комору для рису. Поряд із постійним житлом є тимчасове, яке ставлять на полях під час проведення сільськогосподарських робіт.

У хаті зазвичай живе нуклеарна сім'я. Житло прямокутне в плані, має каркасно-стовпову конструкцію, дах двосхилий. Хати ставлять на палях, але територію між палями оточують двома або трьома стінами; тут, під підлогою житлового приміщення, розташований хлів, жінки виконують домашню роботу. Внутрішнє приміщення не має стелі, воно поділяється на 3-4 кімнати.

Основний елемент одягу — каїн, шматок тканини, обгорнутий навколо тіла у вигляді спідниці. Поверх нього чоловіки носять сорочку європейського типу, а жінки — вузьку кофту.

Їжа переважно рослинна — рис та кукурудза з гострими приправами. М'ясо буйволів їдять лише на великі свята, курятину — частіше.

Суспільство

Сумбаванські сільські громади називаються кампунг або каранг. Громаду очолює сільський голова демонг. Йому допомагають малар, який вирішує земельні питання, та лебег, відповідальний за релігійні справи.

Сумбаванці практикують колективні польові роботи (басіру) а також систему взаємної допомоги саленг-тулонг, наприклад, їжею до весілля або за інших потреб.

Шлюб моногамний, багатоженство дозволене, але трапляється рідко через великий викуп, який потрібно сплатити за дружину. Зберігаються елементи традиційного весільного обряду з бенкетом, спільним купанням молодих.

Походження визначається за батьківською лінією.

Примітки
  1. Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 7: Table 1.2.1. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: Indonesia, 2000 (англ.)
  2. Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 23: Table 1.2.20. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: West Nusa Tenggara, 2000 (англ.)
  3. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: [https://web.archive.org/web/https://www.ethnologue.com/21/language/smw Sumbawa. A language of Indonesia], архів оригіналу: (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.