Супутникове телебачення

Супу́тникове телеба́чення — система передачі телевізійного сигналу від передавального центру до споживача через штучний супутник Землі, розташований на геостаціонарній навколоземній орбіті над екватором.[джерело?]

Список стандартів цифрового телебачення
Стандарти DVB
Стандарти ATSC
  • ATSC (наземний/кабельний)
  • ATSC-M/H (мобільний/переносний)
Стандарти ISDB
Стандарти DTMB
  • DTMB (наземний)
    • DTMB-A
  • CMMB (переносний)
Стандарт DMB
  • T-DMB (наземний)
  • S-DMB (супутниковий)
Кодеки
Частотні діапазони

Сигнали сучасних систем супутникового зв'язку використовують частотний діапазон Ku band, що займає смугу (12–18 ГГц) і потребують приймаючу тарілку невеликого розміру (менше метра в діаметрі).[1] Перші супутникові телевізійні системи, що вже застаріли, і могли працювати лише в односторонньому напрямку — отримувати телевізійні сигнали. Ці системи сприймали більш слабкі аналогові сигнали, що передавалися в C-діапазоні (4–8 ГГц) із супутників типу FSS, і потребували великих 2-3 метрових тарілок. Відповідно, такі системи так і почали називати «великі тарілки», і вони були більш дорогими і менш популярними.[2]

Перші системи передавали аналоговий сигнал, в той час як сучасні використовують цифрові сигнали, що дозволяє реалізувати сучасні телевізійні стандарти телебачення високої роздільної здатності, завдяки значно покращеній спектральній ефективності цифрової передачі сигналу.

Технологія
Супутникові антени з логотипом «Astro» в Малайзії

Супутники, що використовуються для трансляції телебачення, зазвичай розташовані на геостаціонарній орбіті (35 786 км над екватором Землі). Перевагою цієї орбіти є те, що супутники обертаються з періодом, що дорівнює швидкості обертання Землі, тому супутник знаходиться у фіксованій позиції на небі. Тому тарілка приймаючої антени, може бути спрямована постійно в місце розташування супутника, без потреби відслідковувати рухомий супутник.

Супутникове телебачення, як інші види комунікацій що ретранслюються супутником, починається із передавальної антени, що знаходиться на висхідній лінії зв'язку.[3] Передавальні супутникові тарілки дуже великі, розміром від 9 до 12 метрів в діаметрі.[3] Більший діаметр дозволяє більш точно направити антену і збільшити силу сигналу на супутник.[3] Передавальна антена направлена на конкретний супутник і передає сигнали на специфічному діапазоні частот, так щоб його міг отримати один з транспондерів супутника, налаштований на цей діапазон частот.[4] Транспондер ретранслює сигнал назад на Землю на іншій частоті (цей процес відомий як трансляція, і використовується для уникнення інтерференції із передаючим сигналом з Землі), зазвичай в C-діапазоні (4–8 ГГц), Ku-діапазоні (12–18 ГГц), або обох.[3] Та лінія передачі сигналу, яка йде від супутника вниз на Землю називається низхідною (англ. downlink).[5]

Типовий супутник має до 32 транспондерів Ku-діапазону або 24 C-діапазону, або більшу кількість у випадку гібридних супутників з Ku/C.[6] Звичайні транспондери мають смугу пропускання від 27 до 50 МГц кожен.[6] Кожен геостаціонарний супутник C-діапазону має бути віднесений на 2° довготи від наступного супутника, аби уникнути інтерференції сигналу; у випадку Ku-діапазону відстань може бути 1°.[7] Це означає що є межа в кількості супутників, яких не може бути більше ніж 360/2 = 180 геостаціонарних супутників C-діапазону або 360/1 = 360 геостаціонарних супутників Ku-діапазону.[7] Передача сигналів в C-діапазоні чутлива до наземних перешкод, в той час як передачі сигналу в Ku-діапазоні заважатиме дощ (оскільки вода дуже добре поглинає мікрохвильове випромінення на цій конкретній частоті).[8] Останнє ще більше послаблюється кришталиками льоду у грозових хмарах.[8] Бувають випадки, коли в наслідок Сонця, яке знаходиться рівно за геостаціонарним супутником, на який направлена антена, виникає сонячне приглушення.[9] Ефект відбувається через сонячне випромінення, яке перебиває сигнал супутника.

Супутникове телебачення в Україні

Станом на початок 2020 року в Україні діє два оператори надання послуг супутникового телебачення:[10]

  • «Xtra TV»: використовує супутники Eutelsat 9B та Astra 4A, можливе отримання додаткових даних з Amos 3/7;
  • «Віасат Україна»: використовує супутник Astra 4A, можливе отримання додаткових даних з Amos 3/7;

У вересні 2011 на ринок вийшла нова платформа супутникового телебачення Xtra TV і першою запустила на ринку України послугу супутникового телебачення на умовах передплати (pre-paid).[11]

За даними маркетингових досліджень, в Україні приблизно 4-10 мільйонів користувачів супутникового телебачення, але через поширене піратство, кількість комерційних абонентів оцінюють на рівні близько 80 тис. чоловік.[10]

В Україні наземну передавальну станцію має лише «Xtra TV», решта операторів використовує закордонні: «Віасат Україна» — в Німеччині.[10]

На початку 2020 року відбулося кодування каналів медіагруп на супутнику, й того ж року частка супутникового ТБ впала з 34% до 29%. Проте кодування дозволило каналам спростити перехід на HD-формат за рахунок оптимізації процесу стиснення сигналу. Перехід на HD-формат мовлення ще триває.[12]

Станом на 2021 рік в Україні є два офіційні супутникові провайдери (DTH): Viasat та Xtra.TV. Вони пропонують своїм абонентам кілька пакетів каналів різної вартості, в тому числі тематичні пакети.[13]

Посилання
  1. Frequency letter bands. Microwaves101.com. 25 квітня 2008.
  2. Installing Consumer-Owned Antennas and Satellite Dishes. FCC. Процитовано 21 листопада 2008.
  3. Pattan, 1993, с. 207.
  4. Pattan, 1993, с. 330.
  5. Pattan, 1993, с. 327.
  6. Mott, Sheldon, 2000, с. 253.
  7. Mott, Sheldon, 2000, с. 268.
  8. Mott, Sheldon, 2000, с. 115.
  9. Tirro, 1993, с. 279.
  11. ISTIL запускає власну супутникову платформу Xtra TV за $50 млн. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 19 липня 2012.
  12. Данькова, Наталія (2 червня 2021). Супутник поступився цифрі, а ОТТ з’їдає платний ринок. Дослідження SES. detector.media (укр.). Процитовано 10 лютого 2022.
  13. Данькова, Наталія (28 січня 2021). Скільки коштує у 2021 році кабельне, супутникове та ОТТ-телебачення?. detector.media (укр.). Процитовано 10 лютого 2022.

Див. також

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.