Сухона

Су́хона (рос. Сухона) річка у Вологодській області, Росія, найбільша в області, як за довжиною, так і за повноводністю. Ліва й основна складова Північной Двіни (права Юг). Довжина — 558 км, площа басейну — 50 300 км². Річний стік становить 14,3 км³.

Сухона
Сухона в м. Великий Устюг
59°30′40″ пн. ш. 39°46′52″ сх. д.
Витік Кубенське озеро
• координати 59°30′40″ пн. ш. 39°46′52″ сх. д.
висота, м 110,1
Гирло злиття з річкою Юг, утворюючи Північну Двіну
• координати 60°43′58″ пн. ш. 46°19′41″ сх. д.
висота, м 50
Похил, м/км 0,11 ‰
Басейн Північна ДвінаБіле море
Країни:  Росія
Регіон Вологодська область
Довжина 558 км
Площа басейну: 50 300 км²
Середньорічний стік 456 м³/с (39 км від гирла)
Притоки: Двіниця, Стрелиця, Царьова, Уфтюга, Верхня і Нижня Єрга (ліві); Вологда, Лєжа, Толшма, Печеньга, Городішна (праві)
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 03020100112103000005023
GeoNames 486591
 Медіафайли у Вікісховищі

Походження назви

Назва річки — слов'янська за походженням, виводиться з *Суходъна (пор. Суходон) — «(річка) з сухим дном», або безпосередньо від *сухъ «сухий», відповідно до дав.-рус. сухона «сухість, жар»[1].

Географія

Схема басейну Північної Двіни

Сухона бере початок з Кубенського озера, стік з якого зарегульований греблею із судноплавним шлюзом. У верхів'ях заплава широка; у зв'язку з незначними ухилами навесні внаслідок підпору річок Вологда і Лєжа спостерігається зворотна течія в Кубенське озеро. У середній течії глибина долини до 80—100 м, річище рясніє перекочуваннями; є пороги і кам'янисті острови; у низов'ях швидкість течії невелика. Живлення переважне снігове.

Поріг «Опоки» і береги висотою 60 м.

У верхній течії річка тече на південний схід, після впадання Вологди і Лежи повертає на північний схід і тече в цьому напрямку аж до злиття у Великому Устюзі з річкою Юг з утворенням Північної Двіни.

Басейн Сухони налічує 482 річки і близько 6 тис. струмків[2]. У басейні Сухони 424 озера, але більшість з них дрібні, площа дзеркала 397 озер не перевищує 0,5 км². Ліси займають на водозборі Сухони близько 70 %, а болота — усього 3 %[2].

Ми потроху пливемо Сухоною, Тотьма, Великий Устюг, надзвичайно високі, шаруваті береги «Опоки», — невдовзі Сухона з'єднається з Югом широким, буде Мала Двіна, а там увіллється величезна Вичегда, і ми в'їдемо в Північну Двіну.
Оригінальний текст (рос.)
Мы понемногу плывём по Сухоне, — Тотьма, Великий Устюг, необыкновенно высокие, слоистые берега «Опоки», — скоро Сухона соединится с Югом широким, будет Малая Двина, а там вольётся огромная Вычегда, и мы въедем в Северную Двину.

М. М. Пришвін. «Берендєєві хащі»[3]

Гідрологія

Живлення переважно снігове. Повінь з квітня до середини липня. У верхній течії утворюються величезні, іноді багатокілометрові розливи. Середньорічна витрата води за 39 км від гирла — 456 м³/с, найбільша — 6520 м³/с, найменша — 17,6 м³/с. Замерзає в кінці жовтня — листопаді, в середній течії і в грудні, розкривається в другій половині квітня — першій половині травня.

За гідрологічним особливостям Сухона ділиться на три ділянки[4]. У верхній течії приблизно до гирла Вологди Сухона повільно тече широкою долиною з пологими низькими безлісними берегами, покритими заливними лугами, ширина русла близько 150-200 м. У середній течії, від гирла Вологди до міста Тотьма, долина звужується, береги підвищуються, ліс починає підходити до річки. На цій ділянці протягом стає швидшим, багато кам'яних лав, порогів і кам'янистих островів. Глибина долини до 80-100 м, ширина русла 140-240 метрів. Нижче Тотьми долина ще звужується, корінні береги підступають до води і подекуди сягають висоти 80 м, течія швидка, ширина річки 80-100 м, на окремих відрізках — 400 м, а острова повністю зникають[4].

Особливо багато кам'яних лав (у місцевому діалекті «переборів») у районі Тотьми. Серед найбільших і відоміших — Копитовська, Корито, Залізна, Жидятіно. У нижній течії найвідоміший Опокська лава нижче Полдарси, де Сухона тече затиснута між крутими скелями висотою до 80 метрів[2]

Показники середньомісячної витрати води річки: Сухона
за 107 років спостереження (1881-1988) на станції: у районі с. Каликіно (60.44° пн. ш. 46.16° сх. д. / 60.44; 46.16), м³/с:
Джерело: [5]

Притоки

Основні:

  • Пельшма, Двіниця, Стрелиця, Царьова, Уфтюга, Верхня і Нижня Йорга (ліві);
  • Вологда, Лєжа, Іхалиця, Толшма, Леденьга, Печеньга, Городишна, Стрільна, Луженьга (праві).

(Км від гирла)

  • 8 км: Воздвіженка (лв)
  • 10 км: Сиворотка (лв)
  • 21 км: Темтас (лв)
  • 24 км: Марденьга (лв)
  • 35 км: Мяколиця (лв)
  • 37 км: Луженьга (пр)
  • 46 км: Нижня Йорга (лв)
  • 53 км: Верхня Йорга (лв)
  • 57 км: Кічуга (пр)
  • 70 км: Стрельна (пр)
  • 78 км: Полдарса (пр)
  • 84 км: Нижня Тозьма (лв)
  • 91 км: Верхня Тозьма (пр)
  • 95 км: Юрменьга (лв)
  • 109 км: Ліва Сученьга (лв)
  • 110 км: Права Сученьга (пр)
  • 119 км: Лєваш (пр)
  • 128 км: Велика Бобровка (пр)
  • 133 км: Ускала (пр)
  • 145 км: Мала Сельменьга (лв)
  • 160 км: Городишна (пр)
  • 163 км: Нюксениця (лв)
  • 170 км: Уфтюга (лв)
  • 173 км: Велика Грем'яча (пр)
  • 180 км: Кочевала (пр)
  • 187 км: Саланга (лв)
  • 192 км: Брусенка (пр)
  • 200 км: Шохта (пр)
  • 210 км: Лєвашка (пр)
  • 213 км: Токмас (лв)
  • 219 км: Коченьга (лв)
  • 222 км: Кирженьга (лв)
  • 228 км: Нижня Печеньга (пр)
  • 235 км: Велика Піньга (лв)
  • 235 км: Мала Піньга (лв)
  • 238 км: Шукшеньга (пр)
  • 256 км: Мала Нореньга (лв)
  • 258 км: Велика Нореньга (лв)
  • 261 км: Стара Тотьма (пр)
  • 270 км: Леденьга (пр)
  • 273 км: Єденьга (лв)
  • 277 км: Песья Деньга (лв)
  • 289 км: Царьова (лв)
  • 294 км: Ухтанга (лв)
  • 298 км: Печеньжиця (пр)
  • 302 км: Печеньга (пр)
  • 312 км: Шахтиш (пр)
  • 331 км: Толшма (пр)
  • 332 км: Великий Сомбол (лв)
  • 336 км: Тіксна (лв)
  • 346 км: Шонтас (лв)
  • 352 км: Туриця (лв)
  • 363 км: Молонга (пр)
  • 368 км: Іхалиця (пр)
  • 382 км: Ретча (лв)
  • 388 км: Стрелиця (лв)
  • 394 км: Векшенга (пр)
  • 422 км: Шуя (пр)
  • 425 км: Шейбухта (пр)
  • 433 км: Двіниця (лв)
  • 447 км: Наремка (лв)
  • 454 км: Нозьма (пр)
  • 464 км: Шингарь (пр)
  • 470 км: Пельшма (лв)
  • 475 км: Воткома (лв)
  • 494 км: Лежа (пр)
  • 494 км: Вологда (пр)
  • 538 км: Глушица (лв)
  • 547 км: Бохтюга (лв)
  • 553 км: Великий Пучкас (пр)

Населені місця

На Сухоні стоять міста Сокіл, Тотьма, Великий Устюг; а також села й селища Устя-Вологодське, Шера, Шуйське, Шіченга, Туровець, Радянський, Текстильщики, Камчуга, Михайлівка, Ігмас, Нюксениця, Матвєєво, Лєвашов, Полдарса.

Дані водного реєстру

За даними державного водного реєстру Росії і геоінформаційної системи водогосподарського районування території РФ, підготовленою Федеральним агентством водних ресурсів[6]:

Історія

Бекряшев М. Г. «Льодохід у Великому Устюзі на річці Сухона» (1923)

Поселення людини на берегах Сухони датуються починаючи з V тисячоліття до нашої ери. Відомий комплекс поселень Вёкса, розташований у районі впадання річки Вологди в Сухону до випростання останньої 1339 року[7].

Російські поселенці з'явилися на Сухоні в XI столітті. Історично мала найважливіше транспортне значення, перебуваючи на водному шляху від Архангельська до центральної Росії.

Сухона — одна з небагатьох річок Російської держави, де люди вели гідрологічні роботи, намагаючись поліпшити умови для судноплавства, з дуже давніх пір. 1278 року за наказом Білозерського князя Гліба Васильковича було випростано крутий закрут біля витоку[2]. 1339 року було випростано 250 метровим каналом 20-верстовий закрут у районі впадання Вологди і Лєжи, що отримала назву Окільна Сухона (рос. Око́льная Су́хона)[8]. Головною перепоною для судноплавства крім перекатів і порогів було сильне зміління Сухони в межень, оголюються численні мілини.

Ще в XIX столітті мала власні назви для окремих її частин. У верхній течії, до впадання річки Вологди, називалася Рабанзькою Сухоною або Рабангою, від гирла Вологди до гирла Двіниці іменувалася Нижньою Сухоною, після гирла Двіниці — Великою Сухоною[8]. Назва Рабанга відомо принаймні з XV століття, коли близько 1447 року учнем Діонісія Глушицького[9] преподобним Філіпом Рабанзьким на березі Сухони в районі нинішнього села Слобода було засновано Рабанзький Спасо-Преображенський чоловічий монастир. Назва Рабанга — фінно-угорського походження.[10]

У села Полдарса Великоустюзького району у верхньопермських відкладеннях (верхній татарський відділ) було знайдено скам'янілій вид плазунів — хроніозухи, який отримав назву на честь Сухони — Suchonica vladimiri[11].

Господарське використання

Сполучена Північно-Двінськой системою через річку Шексна з Волгою. Судноплавна, але влітку іноді судноплавство переривається через маловоддя в нижній течії. Вантажні перевезення на баржах. Пасажирські перевезення повністю відсутні із середини 1990-х років через нерентабельність і вимирання прибережних сіл, особливо у верхній течії. Води річки в останні десятиліття сильно забруднені скиданням промислових підприємств Вологди і целюлозно-паперових заводів і комбінатів Сокола, відзначається високий вміст фенолу, не радиться пити сиру воду з річки. Дно річки вистелено топленою деревиною від десятиліть сплаву. Наразі проводяться роботи з поглиблення русла в м. Великий Устюг, нижче моста по лівому березі. Так само будується захисна гребля неподалік поромної переправи через Малу Північну Двіну.

Зв'язок з іншими топонімами

На честь Сухони названа Сухонська вулиця в Москві.

Див. також

Бібліографія

  • Кузнецов А. В. Сухона от устья до устья: Топонимический словарь-путеводитель. — Вологда : Ардвисура, 1994. — С. 37—39. — (Летопись русской провинции) — ISBN 5-88459-001-6.
  • Антипов Н. П. Острова на реке Сухоне // Вологодский край. Вып. 3. — Вологда: Книжное издательство, 1962. — С. 176—179.
  • Ильина Л. Л., Грахов А. Н. Реки Севера / Рец.: д-р геогр. наук А. А. Соколов. — Л. : Гидрометеоиздат, 1987. — С. 65—72. — (Реки и озёра нашей Родины) — 80500 прим.
  • Малков В. По земле Вологодской. — Вологда: Сев.-Зап. кн. изд-во, 1972. — С. 249—328.
  • Малков В. М., Минеев В. А. По Северу. — Вологда: Книжное издательство, 1960. — С. 49—91.
  • Кузнецов А. Сухонские достопримечательности // Книга для чтения по географии Вологодской области. — Вологда: Издательство ИПК и ППК, 1993. — С. 60—65.

Примітки

  1. (рос.) Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III. С. 814.
  2. Ильина Л. Л., Грахов А. К. Реки Севера. Л.: Гидрометеоиздат, 1987, — 128 с. (рос.)
  3. (рос.) Пришвин М. М. Сон-человек // Берендеева чаща. — Собрание сочинений в 8 томах. — М. : Художественная литература, 1983. — Т. 4. — С. 630—631. — 150000 прим.
  4. Чупров И. М. По Вологодской области. — М.: Физкультура и спорт, 1974.
  5. (рос.) Статистика на сайте ЮНЕСКО. webworld.unesco.org. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 15 березня 2019.
  6. Сухона / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  7. (рос.) Н. Г. Недомолкина. Векса — предшественница Вологды. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 6 лютого 2014.
  8. (рос.) Вологодская губерния. Список населённых мест по сведениям 1859 года. Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. Типография Карла Вульфа, Санкт-Петербург, 1866, стр. VIII
  9. Пригородное | Сокольский район (рос.). www.sokoladm.ru. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 16 серпня 2018.
  10. (рос.) Географические названия Вологодской области: Топонимический словарь. — Архангельск: Северо-Западное книжное издательство Ю. И. Чайкина, 1988.
  11. (англ.) V. K. Golubev (1999). A New Narrow-Armored Chroniosuchian (Amphibia, Anthracosauromorpha) from the Upper Permian of Eastern Europe. Paleontological Journal 33 (2): 166—173.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.