Сухопутні війська Тунісу

Сучасні сухопутні війська Тунісу мають свої витоки від часів французького протекторату (1881–1956). Французи охоче брали до лав армії тунісців. Ними як правило укомплектовувалися підрозділи спагів (легка кавалерія) і тиральєрів (легка піхота). Ці частини брали участь в Наполеонівських війнах, Першій і Другій світових війнах, а також у військових діях Франції в Індокитаї до 1954 року включно[1].

Сухопутні війська — перший з трьох видів збройних сил Тунісу. Створені 24 червня 1956 року відповідно до одного з перших актів уряду Хабіба Бурґіби, після здобуття незалежності Тунісу від Франції: першою частиною Туніської національної армії став сформований 30 червня 1956 року загальновійськовий полк[2]. Необхідне озброєння і спорядження молода держава взяла з французьких запасів[3]. На початку збройні сили Тунісу були нечисленні і включали в основному піхотні частини, сформовані з колишніх військовослужбовців французьких колоніальних військ і особистої гвардії бея, що був номінальним правителем країни в період французького протекторату. Нова туніська армія спочатку включала 25 офіцерів, 250 унтер-офіцерів і 1250 особового складу, що перейшли зі служби в збройних силах Франції, а також 850 колишніх бейських гвардійців[1]. Основу нової армії складали колишні солдати колоніальних військ, які мали добру підготовку і реальний бойовий досвід, отриманий в битвах Другої світової війни і війни в Індокитаї, де брали участь три туніських батальйони. Однак при формуванні національних збройних сил Туніс зіткнувся з великими труднощами, зокрема відсутністю офіцерських кадрів і технічних фахівців, низькою дисципліною, недостачею сучасного озброєння. Крім того, на території Тунісу продовжували залишатися французькі війська. Близько чотирьох тисяч тунісців продовжували службу в ЗС Франції до 1958 року.

Новоствореній туніській армії довелося майже відразу після формування вступити в бойові дії проти них в південних районах уздовж кордону з Алжиром. До 1959 року майже всі французькі військові формування з території Тунісу були виведені, а туніські підрозділи поповнили національні збройні сили — чисельність армії зросла до 6000. Обов'язковий призов введений у січні 1957 року, а також дозволив до 1961 року збільшити чисельність збройних сил до 20 тисяч осіб і сформувати дванадцять батальйонів[3].

Першим серйозним випробуванням для туніської армії стала бізертинська криза. Небажання військово-політичного керівництва Франції евакуювати військово-морську базу в Бізерті — одному з найбільших міст і портів країни призвело до військового конфлікту 19 — 22 липня 1961. Франко-туніська війна 1961 року стала першою великою операцією ЗС Тунісу, які зазнали в ході неї значних втрат. Досвід цих боїв показав необхідність реорганізації та переоснащення національних збройних сил Тунісу.

Чисельність сухопутних військ ЗС Тунісу складає близько 27 тис. осіб. Основним тактичним з'єднанням в СВ Тунісу є бригада. Всього в сухопутних військах три мотопіхотні і одна піхотна (Сахарська) бригади. Дислокацію частин і підрозділів кожного із з'єднань визначає військово-адміністративний поділ території країни на військові округи з штабами бригад у містах Беджа, Кайруан, Габес, Ремада. Військові підрозділи, дислоковані в столиці країни місті Туніс, ряд інших частин і підрозділів центрального підпорядкування входять в Центральний військовий округ. Ці військові формування мають свої зони відповідальності, відповідна взаємодія організована при цьому через штаб сухопутних військ.

ББМ FIAT 6614 і Хамві

ОБТ M60

Озброєння

Згідно з даними IISS The Military Balance на 2010 рік Сухопутні війська Тунісу мали у своєму розпорядженні таку техніку:

Зброя й озброєння Сухопутних військ Тунісу по станом на 2010
Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Примітки
Танки
M60A1	США	основний бойовий танк	30
M60A3	США	основний бойовий танк	54
SK-105 Кірасир	Австрія	легкий танк	48
Бойові розвідувальні машини
AML-90	Франція	БРМ	40
Саладін	Велика Британія	БРМ	20
Бронетранспортери
M113A1/A 2	США	бронетранспортер	140
Engesa EE-11 Urutu	Бразилія	бронетранспортер	18
FIAT 6614	Італія	бронетранспортер	110
Буксирувана польова артилерія
M101A1/A2	США	105-мм гаубиця	48
M114A1	США	155-мм гаубиця	12
M198	США	155-мм гаубиця	55
Міномети
		81-мм міномет	95
		107-мм міномет	48	включаючи самохідні
Brandt	Франція	120-мм міномет	18
Протитанкові засоби
M901 ITV	США	самохідний ПТРК	35	на шасі M113A1, для пуску TOW
MILAN	Франція	переносний ПТРК	500
BGM-71 TOW	США	переносний ПТРК	55
LRAC F1	Франція	РПГ	300
M-20 Супербазука	США	РПГ	300
Техніка ППО
MIM-72 Chaparral	США	ЗРК	26
RBS 70	Швеція	ПЗРК	60
M42 Дастер	США	ЗСУ	12
M55		20-мм зенітна установка	100
Тип 55/Тип 65	КНР	37-мм зенітна установка	15	китайські варіанти 61-К
РЛС
RASIT	Франція	РЛС		розвідка наземних цілей, наводка артилерії

• M. М. Юрьев. Вооруженные силы Туниса (рос.). Інститут Близького Сходу.