Східна рівнинна горила

Скелет і опудало східної рівнинної горили в природознавчому музеї Лілля

Східні рівнинні рівнинні горили є найбільшим підвидом горил та найбільшими нині живучими приматами[5]. Тварина має велику голову, широкі груди, довгі ноги, плаский, з великими ніздрями, ніс. Шерсть зазвичай чорного кольору, зрілі самці мають сріблясту смугу на спині. Шерсть покриває практично все тіло, за виключенням обличчя, грудей, долонь та ступень. Вага тіла дорослого самця від 160 до 220 кг, самки важать від 70 до 114 кг; максимальна довжина тіла 185 см у самців і 150 см у самок.

Горили щодня проводять довгі години, харчуючись рослинністю. Живуть сімейними групами. причому групи східних рівнинних горил зазвичай більші за групи західних горил. Східна рівнинна горила має найширший висотний ареал за будь-який інший підвид горил, мешкаючи в гірських, перехідних та низинних тропічних лісах. Одна з найбільш вивчених популяцій східних рівнинних горил мешкає у високогір'ї Кагузі-Бієґа, де екосистеми варіюються від незайманих густих лісів до помірно вологого рідколісся, заростей осоки та торф'яних болот. Горили не їдять бананові фрукти, але вони можуть знищувати бананові дерева, щоб з'їсти поживну серцевину. Східна рівнинна горила виявляє перевагу відновленій рослинності, пов'язаній з занедбаними селами та полями. Фермери, які контактують з горилами на своїх плантаціях, вбиваючи горилу отримують подвійну користь, захищаючи свій врожай і використовуючи м'ясо горили для продажу на ринку. Східна рівнинна горила має різноманітний раціон харчування, включаючи фрукти, листя, стебла та кору, а також дрібних комах, таких як мурахи та терміти. Хоча вони іноді їдять мурах, комахи утворюють лише незначну частину їх дієта. Порівняно із західними низинними горилами, які зустрічаються в тропічних лісах на низькій висоті, східні низинні горили подорожують набагато менше і більше споживають трав'янисту рослинність.

Самець східної рівнинної горили

Загрози виживанню східної низинної горили включають браконьєрство, військові конфлікти та знищення середовища існування горил шляхом вирубки, видобутку корисних копалин та сільського господарства.[6] За останні 50 років ареал східної рівнинної горили скоротився як мінімум на чверть. Чисельність східних рівнинних горил у 1995 році оцінювалась у 16 900 тварин. Площа ареалу цього підвиду різко скоротилася, вона складає 21 600 км², що на 25 % менше, ніж у 1969 році. Основною причиною зменшення популяцій східних рівнинних горил є браконьєрство на м'ясо, відоме як бушміт.[7] Його їдять переміщені особи, що проживають у регіоні, постраждалому від громадянської війни, групи ополченців, лісоруби та шахтарі.[8] Опитування показали, що гомініди, шимпанзе та бонобо складають 0,5-2 % м'яса, що знаходиться на ринках. Це згубно впливає на популяції східних рівнинних горил через їх повільний темп розмноження. Хоча м'ясо горили становить лише невелику частку проданого м'яса, воно продовжує сприянню зменшення популяцій горил, які піддаються полюванню. Endangered Species International заявили, що в Конго щорічно вбивається до 300 горил на м'ясо.