Східна рівнинна горила

Східна рівнинна горила, або горила Грауера (Gorilla beringei graueri) — підвид східної горили, один з чотирьох підвідів горил. Мешкає в низовинних тропічних лісах у східній частині ДР Конго[1][2].Основні популяції тварин живуть в національних парках Кагузі-Бієґа і Маіко, прилеглих лісових масивах, в заповіднику горил Тайна, в лісі Усала та в горах Ітомбве.

?
Східна рівнинна горила
Час існування: — сучасність

Східна рівнинна горила в національному парку Кагузі-Бієґа
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Людиноподібні (Pongidae)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Горила (Gorilla)
Вид: Горила східна
Підвид: Східна рівнинна горила
Gorilla beringei graueri
Matschie, 1914

Мапа поширення східної горили в Африці (виділено зеленим)
Посилання
Вікісховище: Category:Gorilla beringei graueri
Віківиди: Gorilla beringei graueri
EOL: 10372987
ITIS: 945353
МСОП: 39995
NCBI: 46359

Східних рівнинних горил набагато менше, чим особин іншого підвиду. Згідно звіту 2004 року, в дикій природі було близько 5000 східних рівнинних горил, а в 2016 році їх залишилося менше 3800 особин[3], тоді як інший підвид налічує більше ніж 100 000 рівнинних західних горил. За межами природного ареалу живе лише одна східна рівнинна горила: самиця в зоопарку Антверпена (Бельгія)[4].

Зовнішній вигляд

Скелет і опудало східної рівнинної горили в природознавчому музеї Лілля

Східні рівнинні рівнинні горили є найбільшим підвидом горил та найбільшими нині живучими приматами[5]. Тварина має велику голову, широкі груди, довгі ноги, плаский, з великими ніздрями, ніс. Шерсть зазвичай чорного кольору, зрілі самці мають сріблясту смугу на спині. Шерсть покриває практично все тіло, за виключенням обличчя, грудей, долонь та ступень. Вага тіла дорослого самця від 160 до 220 кг, самки важать від 70 до 114 кг; максимальна довжина тіла 185 см у самців і 150 см у самок.

Екологія

Горили щодня проводять довгі години, харчуючись рослинністю. Живуть сімейними групами. причому групи східних рівнинних горил зазвичай більші за групи західних горил. Східна рівнинна горила має найширший висотний ареал за будь-який інший підвид горил, мешкаючи в гірських, перехідних та низинних тропічних лісах. Одна з найбільш вивчених популяцій східних рівнинних горил мешкає у високогір'ї Кагузі-Бієґа, де екосистеми варіюються від незайманих густих лісів до помірно вологого рідколісся, заростей осоки та торф'яних болот. Горили не їдять бананові фрукти, але вони можуть знищувати бананові дерева, щоб з'їсти поживну серцевину. Східна рівнинна горила виявляє перевагу відновленій рослинності, пов'язаній з занедбаними селами та полями. Фермери, які контактують з горилами на своїх плантаціях, вбиваючи горилу отримують подвійну користь, захищаючи свій врожай і використовуючи м'ясо горили для продажу на ринку. Східна рівнинна горила має різноманітний раціон харчування, включаючи фрукти, листя, стебла та кору, а також дрібних комах, таких як мурахи та терміти. Хоча вони іноді їдять мурах, комахи утворюють лише незначну частину їх дієта. Порівняно із західними низинними горилами, які зустрічаються в тропічних лісах на низькій висоті, східні низинні горили подорожують набагато менше і більше споживають трав'янисту рослинність.

Загрози

Самець східної рівнинної горили

Загрози виживанню східної низинної горили включають браконьєрство, військові конфлікти та знищення середовища існування горил шляхом вирубки, видобутку корисних копалин та сільського господарства.[6] За останні 50 років ареал східної рівнинної горили скоротився як мінімум на чверть. Чисельність східних рівнинних горил у 1995 році оцінювалась у 16 900 тварин. Площа ареалу цього підвиду різко скоротилася, вона складає 21 600 км², що на 25 % менше, ніж у 1969 році. Основною причиною зменшення популяцій східних рівнинних горил є браконьєрство на м'ясо, відоме як бушміт.[7] Його їдять переміщені особи, що проживають у регіоні, постраждалому від громадянської війни, групи ополченців, лісоруби та шахтарі.[8] Опитування показали, що гомініди, шимпанзе та бонобо складають 0,5-2 % м'яса, що знаходиться на ринках. Це згубно впливає на популяції східних рівнинних горил через їх повільний темп розмноження. Хоча м'ясо горили становить лише невелику частку проданого м'яса, воно продовжує сприянню зменшення популяцій горил, які піддаються полюванню. Endangered Species International заявили, що в Конго щорічно вбивається до 300 горил на м'ясо.

Посилання

  1. Eastern Lowland Gorilla. WWF (рос.). Процитовано 1 липня 2020.
  2. Difference Between Lowland Gorillas And Mountain Gorillas. Virunga National Park (англ.). Процитовано 1 липня 2020.
  3. Nuwer, Rachel (24 квітня 2016). Grauer’s Gorillas May Soon Be Extinct, Conservationists Say. The New York Times. 0362-4331. Процитовано 26 червня 2020.
  4. ZootierlisteHomepage. www.zootierliste.de. Процитовано 26 червня 2020.
  5. Eastern Lowland Gorilla | Species | WWF. World Wildlife Fund (англ.). Процитовано 26 червня 2020.
  6. Eastern lowland gorilla. World Wildlife Fund. Процитовано 23 жовтня 2012.
  7. WWF — World Wide Fund For Nature (also known as World Wildlife Fund, Threats to gorillas Hunting & poaching
  8. Wilkie and Carpenter, 1999; Fa et al., 2000; Brashares et al., 2004; Ryan and Bell, 2005; Poulsen et al., 2009)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.