Східні обіцянки (фільм)

Лондон — «місто повій і голубих». Так вважає Семен — один із представників злодюг з СРСР, що влаштувався в Англії. Тому він не утруднює собі життя моральними рамками, займаючись усіма послугами кримінального бізнесу — від дитячої проституції та торгівлі наркотиками до вбивств. Однак колишня батьківщина Семена експортувала не тільки пороки. Потрапляли в Лондон і чесні люди, які ставилися до нового світу зовсім з інших позицій. Цього Семен не врахував.

Задовго до початку зйомок, ще в США, Вігго Мортенсен спілкувався з одним із колишніх російських ув'язнених, познайомився з блатним сленгом і розучував російські фрагменти сценарію, займаючись з викладачем Принстонського університету Станіславом Швабріним.

Фільм американського кінодокументаліста Алікс Ламберт «Печатка Каїна», а також «Енциклопедія російських кримінальних татуювань» Д. С. Балдаїва використовувалися Мортенсеном для створення образу Миколи Лужина. Ближче до зйомок Мортенсен кілька днів провів у Санкт-Петербурзі, Москві та Єкатеринбурзі, щоб побачити батьківщину його екранного персонажа. Під час зйомок у Лондоні наставником Вігго з російської вимови і екранної поведінки був актор Олег Федоров, виконавець епізодичної ролі татуювальника. У свою чергу гример фільму Стефан Дюпуа на початку майже кожного знімального дня протягом двох годин покривав Мортенсена накладними злодійськими татуюваннями.

Кроненберг визначив фільм як «гомоеротичний трилер», натякаючи на те, що кримінальний світ згуртовують витіснення потягу гомосексуальної властивості[3]. Він охарактеризував Миколу та Кирила як «гарячу парочку»: Микола свідомо намагається «охмурити» Кирила, знаючи, що той — латентний гей[3]. Секс між чоловіком і жінкою показаний в холодних тонах, в той час як сцени насильства подані як пристрасна близькість. «Братки близькі один до одного до інтимності», — міркує Кроненберг про витіснену гомосексуальному потязі, на якому будуються закриті чоловічі колективи, від футбольних команд до військових організацій (улюблена думка Жижека). "Я не мав наміру знімати фільм у дусі «Борна», — пояснює режисер причини, що змусили його підкреслити прихований еротизм чоловічої боротьби[3].

За зауваженням критика Джим Гоберман, «гомоеротичний підтекст прориває греблю і майже запруджують екран у парній лазні, де, напевно, не менше тижня довелося знімати приголомшливу сцену боротьби голяка»[4].

Прем'єра відбулася на Торонтському фестивалі 8 вересня 2007 року; фільм був удостоєний призу глядацьких симпатій. Картина відкривала кінофестиваль у Сан-Себастьяні 2007 року і брала участь в основному конкурсі. «Порок на експорт» номінувався на «Золотий глобус» за трьома номінаціями («найкращий драматичний фільм», «найкраща акторська робота», «найкраща музика»); на «Оскар» був номінований Вігго Мортенсен як найкращий актор. У обмежений російський кінопрокат фільм вийшов 4 жовтня 2007 року.

Західні кінокритики захоплено зустріли акторську роботу Мортенсена. Кінокритик Роджер Еберт у своїй рецензії виставив стрічці максимально можливу оцінку (4 зірок з 4).[5] Джим Гоберман зазначив, що за доступною фабулою ховається щось набагато більш темне і дивне;[4] Джонатан Розенбаум уточнив, що атмосфера заряджена гомоеротикою.[6] Ентоні Скотт виділив нео-нуарову роботу оператора Пітера Сушицького: «Відполіровані дощем лондонські вулиці зняті в похмурих тонах, перетворюючи місто на щось животрепетне і зловісне».[7] Крім Джима Гобермана, такі авторитетні кінокритики, як Манола Даргіс та Пітер Треверс, включили «Порок на експорт» в число 3-4 найкращих фільмів року.[8]

За період прокату в Україні, що розпочався 15 листопада 2007 року, фільм зумів зібрати $83.7 тис. касових зборів, що дозволило фільму посісти 119 місце серед найбільш касових фільмів України 2007 року.[9][10]

Загалом глобальний бокс-офіс стрічки склав $56.1 млн.[2]

• Офіційний сайт (англ.) (архівна версія)
• Східні обіцянки на сайті AllMovie (англ.)
• Східні обіцянки на сайті IMDb (англ.)