Девід Кроненберг

Девід Кроненберг народився у родині литовських євреїв у Торонто[6][7]. Його батько був журналістом[8], а мати — піаністкою. Здобув науковий ступінь з літератури у Торонтському університеті.

Кар'єра Кроненберга у кіно почалася у 1966 з двох фільмів-скетчів і двох короткометражок. Далі у 1970-х його роботу фінансував канадський уряд. З перших фільмів режисер у своїх роботах виявляв інтерес до теми хворобливої модифікації людського тіла, яка згодом отримала назву body horror, а також до теми автомобільних і мотоциклетних гонок. Першим фільмом Кроненберга, який пробився у міжнародний прокат, був «Скажена» (1977).

Окрім фільмів «Муха» (1986) і «Мертва зона» (1983), режисер не працював у Голлівуді і не знімав високобюджетних мейнстрімових фільмів. Хоча Кроненберг неодноразово номінувався на найвищі нагороди престижних кінофестивалів, жодної з них він так і не отримав.

Майже у всіх своїх фільмах Кроненберг співпрацював з композитором Говардом Шором. З 1988 року він працював у всіх фільмах з оператором Петером Сущицьким. Іншими постійними партнерами Девіда Кроненберга є актор Роберт Сільверман, постановник Кароль Спір, звукорежисер Браян Дей, монтажист Рональд Сандерс і художник по костюмам його сестра Деніз Кроненберг.

До початку 2000-х років Кроненберг спеціалізувався на жанрі «боді-хоррор» (буквально, «жах тіла», джерело жаху - незрозумілі мутації людського тіла). Багато з його картин піднімають проблему того, що прийнято вважати нормальним, а що - ненормальністю, хиткість межі між цими поняттями.

Після фантастичного трилера «Екзистенція» (1999, «Срібний ведмідь» Берлінського фестивалю), що вийшов на екрани за кілька місяців до «Матриці» і піднімає подібну філософську проблематику, увагу режисера стало зміщатися від ненормальностей тілесних до ненормальностей громадських.

У фільмах 2000-х років, які отримали високу оцінку критиків, Кроненберг в нуарових фарбах малює безпросвітно похмурий світ, де панує корениться в самій людській природі насильство.

Загалом Девід Кроненберг має 56 нагород і 34 номінації[10], зокрема:

• 2008 — номінація на BAFTA
• 2008 — номінація на Сезар
• 2006 — нагорода Carrosse d'Or Каннського кінофестивалю за внесок у розвиток кіно
• 2006 — номінація на Сезар
• 2005 — номінація на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю
• 2002 — номінація на Європейський кіноприз
• 2002 — номінація на Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю
• 1999 — Срібний ведмідь Берлінського кінофестивалю
• 1996 — номінація на Золоту пальмову гілку та спеціальний приз журі Каннського кінофестивалю
• 1992 — номінація на Золотого ведмедя Берлінського кінофестивалю

1999 року було відкрито зірку Девіда Кроненберга на канадській Алеї слави[11]. 2002 року він став офіцером Ордену Канади. 2004 року журнал Strange Horizons назвав Кроненберга другим найвидатнішим режисером наукової фантастики[12]. Того ж року газета The Guardian назвала його 9-им у списку 40 найкращих режисерів світу[13]. 2007 року Total Film назвав Кроненберга 17-им найзначнішим режисером усіх часів[14]. 2006 року режисер став членом Королівського товариства Канади[15]. 2009 року Кроненберг став кавалером Ордена Почесного легіону[5].

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[16]

У 1972 році Кроненберг одружився на Маргарет Хіндсон і у них народилася дочка Кассандра. У 1979 році вони розлучилися, причому розлучення супроводжувався важким судовим розглядом з приводу опіки над їхньою дочкою. Кроненберг одружений другим шлюбом на Керолайн Зейфмен. У пари двоє дітей: дочка Кейтлін і син Брендон, теж режисер. Кроненберг атеїст і не вірить в життя після смерті.

• Роман Тиса. Людина й засоби масової інформації у фільмі «Відеодром» (2019)
• Девід Кроненберг на сайті IMDb (англ.)
• Девід Кроненберг на Rotten Tomatoes
• Фан-сайт
• Стаття про Девіда Кроненберга(англ.)
• Біографія Девіда Кроненберга(ісп.)
• Стаття про Девіда Кроненберга(англ.)
• Бібліографія про Девіда Кроненберга(англ.)