Сєнін Іван Семенович
Іва́н Семенович Сє́нін (13 (26) грудня 1903, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — липень 1981, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський партійний і державний діяч, 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР, інженер. Депутат Верховної Ради УРСР 2—6-го скликань. Член Центрального Комітету КПУ в 1940—1966 р. Член Політбюро ЦК КПУ в січні 1949 — квітні 1965 року. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Кандидат у члени Центрального Комітету КПРС у 1956—1961 р. Член Центрального Комітету КПРС у 1961—1966 роках.
| Сєнін Іван Семенович | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Народження: |
13 (26) грудня 1903 Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Смерть: |
липень 1981 (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||
| Поховання: | Байкове кладовище | ||||||||||||
| Країна: | СРСР | ||||||||||||
| Освіта: | Київський політехнічний інститут (1930) | ||||||||||||
| Партія: | КПРС | ||||||||||||
| Шлюб: | Клавдія Петрівна Вихрєва | ||||||||||||
| Автограф: |  | ||||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||||
Біографія
Народився 13 (26) грудня 1903 року на Донбасі в родині робітника шахти № 18 Петровського рудника (тепер у складі міста Донецька). Закінчив рудничну школу.
У 1917 році поступив на шахту № 19 Рутченківського рудника, де протягом чотирьох років працював лампоносом, плитовим та коногоном. У 1920 році вступив у комсомол і у цьому ж році став членом РКП(б).
У 1921—1922 роках — секретар Рутченківського комітету ЛКСМУ на Донбасі.
Восени 1922 року розпочав навчання на робітничому факультеті при Донецькому технікумі імені Артема. Після закінчення робітфаку навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1930 році. Тоді ж вступив до аспірантури, згодом спеціалізувався в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
З 1931 року — головний інженер Київського заводу «Червоний гумовик».
У 1932 — 1938 роках — директор, старший інженер Київського заводу «Укркабель».
У травні 1938 — 13 травня 1939 року — заступник народного комісара легкої промисловості УРСР.
13 травня 1939 — травні 1940 року — народний комісар легкої промисловості Української РСР.
28 травня 1940 — 1942 року — заступник голови Ради Народних Комісарів Української РСР. Під час німецько-радянської війни керував оперативною групою із промисловості Військової ради Південно-Західного фронту.
У грудні 1942 — 1943 року — завідувач сектору Управління кадрів ЦК ВКП(б).
У 1943 — травні 1953 року — заступник голови Ради Народних Комісарів — Ради Міністрів Української РСР.
25 травня — 10 вересня 1953 року — міністр місцевої і паливної промисловості Української РСР.
10 вересня 1953 — 1 квітня 1965 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Української РСР.
Одночасно, у 1957 — 1959 роках — голова Держплану Української РСР.
У 1965 році — радник Ради Міністрів Української РСР. Потім — на пенсії в місті Києві.
Як член делегації УРСР, брав участь у 1945 році в установчій конференції ООН в Сан-Франциско, 1947 року — підписав у Парижі від імені уряду УРСР мирові договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Румунією та Угорщиною.
Помер у липні 1981 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
- п'ять орденів Леніна (14.09.1945, 23.01.1948, 25.12.1953, 26.02.1958, 25.12.1963)
- орден Трудового Червоного Прапора (1940)
- ордени
- медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ст.
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1.04.1965)
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Сенин Иван Семёнович