Сікст IV

Сікст IV (лат. Sixtus PP. IV, Франческо делла Ровере, італ. Francesco della Rovere; 21 липня 1414, Челле-Лігуре біля Савона — †12 серпня 1484, Рим) — 212-ий папа римський, понтифікат якого тривав з 9 серпня 1471 по 12 серпня 1484 року.

Сікст IV
(Sixtus PP. IV)
Папа Римський
9 серпня 1471 — 12 серпня 1484
Попередник: Павло II
Наступник: Інокентій VIII
Народження: 21 липня 1414
Челле-Лігуре
Челле-Лігуре, Генуезька республіка
Смерть: 12 серпня 1484[1] (70 років)
Рим, Папська держава
Релігія: Католицька церква[2]
Інтронізація 25 серпня 1471
У миру Francesco della Rovere
 Медіафайли у Вікісховищі

Життя

Франческо походить з бідної сім'ї з Лігурії. Прізвище делла Ровере взяв пізніше від однієї сім'ї з Турину, з якою однак не мав родинних зв'язків. Ровере — значить дуб, якого разом з жолудями і зображено на його гербі а також і на гербі його племінника Юлія II. В юному віці відданий під духовну опіку, пізніше вступає до францисканців. Потім вивчає філософію і теологію в Болоньї, К'єрі, Падуї та Савоні.

14 квітня 1444 року отримує титул доктора теології в університеті Падуї. Далі займається викладанням та читає лекції в Болоньї, Флоренції, Падуї, Сієні.

19 травня 1464 року за свої заслуги на ниві викладацької роботи вибраний генеральним міністром ордену францисканців. 18 вересня 1467 року висвячений папою Павлом II кардиналом і покликаний до Риму в Курію. 19 травня 1469 року іде у відставку з усіх постів в ордені аби зосередитися на роботі в Курії. У цей час пише теологічні трактати : De potentia Dei та De sanguine Christi.

Понтифікат
Папа Сікст IV призначає Платіна в грецькому залі Ватикану керівником бібліотеки. (Фреска Мелоццо да Форлі, бл. 1477

9 серпня 1471 року несподівано вибраний на триденному конклаві новим папою. Обрав собі ім'я, яке відноситься до мученика Сікста II, в день якого почався конклав. Під час його понтифікату швидко виявилося що цей папа був непотистом. За свій 13-річний понтифікат висвятив 34 кардинали, 6 з них були членами його родини. Інших кардиналів призначав винятково керуючись господарською та політичною необхідністю. Так були висвячені кардиналами як представники дворів Франції, Кастилії, Португалії, Неаполя, Мілана так і аристократичних родин Ґенуї та Венеції. Наслідком такої політики стали локальні військові конфлікти папської сім'ї, що простягнулися аж до Луї XI.

У 1475 році почав підготовку до реформи календаря, запросивши відомого астронома та математика Йогана Мюлера (1436—1476). У 1476 Сікст IV увів свято непорочного зачаття.

Культурні і теологічні діяння

У 1475-1483 роках за ініціативою Сікста IV у Ватикані побудована і 15 серпня 1483 року освячена капела, яка носить його ім'я — Сикстинська капела. За його ініціативою в Римі відкрився перший у світі публічний музей — капітолійський.

У 1478 році Сікст IV визначив недійсним декрет Констанцького собору, який визначав перевагу рішень соборів перед папськими декретами. У 1478 році опублікував у своїй буллі норми, які визначали межі діяльності інквізиції, підпорядковуючи її управлінню великого інквізитора — першим з яких був домініканець Томас Торквемада. Там же підтвердив легальність Іспанської інквізиції, заснованої іспанською королівською парою Фердинандом Арагонським та Ізабелою Кастильською.

1482  року канонізував середньовічного теолога Бонавентуру.

Зв'язки з Україною

Українське духовенство в той час підтримувало добрі стосунки з папою Сікстом IV. До нашого часу дійшов лист із 1476 року «Посольство до папи Римського Сікста IV від духовенства, і від князів, і від панів руських» це послання, складене Якубом, писарем Великого князівства Литовського, та підскарбієм найвищим земським Іоаном. Його також підписали вибраний на київського митрополита Мисаїл, архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн та ряд інших духовних та світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їх возз'єднання[3].

Середньовічний український освітянин Юрій Дрогобич присвятив папі Сіксту IV свою працю: «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis)[4].

Див. також

Примітки
  1. BeWeB
  2. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  3. Історія Української культури, Т.2, р. 3.9, Київ 2001.
  4. Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В. М. Вандишев. — X.: Факт, 2002.

Джерела
Попередник
Павло II		 Папа Римський
1471-1484		 Наступник
Інокентій VIII
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.