Сіннів

Історія

У ході колонізації захоплених руських земель Галичини в 1390 р. в селі започаткована римо-католицька парафія.

В 1831 р. в селі було 192 греко-католики, які належали до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.[2]

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1883 р. Сіннів знаходилось у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 159 будинків і 905 мешканців, з них 283 римо-католики, 583 греко-католики і 39 юдеїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У 1937 р. в селі проживало 317 українців-грекокатоликів парафії Кречовичі Лежайського деканату Перемишльської єпархії[3].

На 01.01.1939 році в селі проживало 1360 мешканців, з них 250 українців-грекокатоликів, 1050 поляків і 60 євреїв[4]. Село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства.

1945 року з села до СРСР вивезли 36 українців (10 родин). Переселенці прибули до Дрогобицької та Тернопільської областей[5]. Решту українців у 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 542 108 379 55
Жінки 561 115 316 130
Разом 1103 223 695 185

Примітки

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.