Граблі

Граблі́[1][Ком 1] (прасл. *grabljě/*grablję, від *grabiti — «згрібати, грабати»)[2] сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі та на городах, облаштуванні газонів і клумб. Щодо оброблення землі граблями вживається дієслово «скоро́дити» (також його вживають щодо оброблення землі бороною)[3], у розмовному мовленні щодо згрібання чого-небудь граблями вживається ще слово «гра́бати»[4].

Граблі на держаку
Дерев'яні граблі
Робоча частина граблі́в
Віялові граблі

Опис

Поширені два види граблів дерев'яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними.

Американські кінні граблі початку XX ст.

Ручні дерев'яні граблі складаються з валка[5] довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивають зубці, зубки (переважно 9-10 см, на Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки. До валка збоку кріпиться держак (гра́блище, граби́лно, гра́блисько, заст. де́ржівно́, граби́льно)[6][7][8][9][10][11]. Останній традиційно робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці (вона називалася ро́скіп)[12].

На сінокосі їх використовували, щоб ворушити скошену траву, а потім згрібати її у валки (валкувати)[13]. Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.

Причіпні механічні граблі

На початку XX сторіччя з'явились ручні залізні граблі, валок та цвяхоподібні зубці яких виготовлялись фабрично. У Російській імперії дерев'яні граблі із залізними зубами, у яких валок кріпився до держака «роскіпом», були відомі як «ерфуртські»; залізні граблі з кріпленням валка залізними дугами називалися «американськими», зі втулковим кріпленням — «англійськими»[14]. Ці граблі використовувались здебільшого для загрібання грядок.

Механічні граблі

На Півдні України поряд із ручними заможні селяни застосовували масивні дерев'яні кінні граблі з валком до 240 см та 40 зубцями до 50 см кожен. Ними переважно підгрібали колоски в полі після того, як снопи були вивезені. З кінця XIX сторіччя для виконання цієї роботи у великих господарствах стали використовувати фабричні кінні залізні граблі — так звані гребки[15] (гребалки).

Кінні граблі початку XX ст. складалися з рами, колісного ходу (осі з 2 колесами), сидіння для робітника, голобель або дишля для упряжки, грабе́льного пристрою із загнутих зубів та спеціального підіймального снаряда[14]. Існувало два типи кінних граблів: більш поширені в Російській імперії американські — зі зубами круглого перерізу, дерев'яними колесами й прикріпленим до голобель сидінням; і англійські — із зубами переважно прямокутного перерізу (іноді овального, хрестоподібного або Т-подібного), залізними колесами і розміщеним на бруску сидінням[14]. Підіймальний снаряд служив для зміни положення бруска й рами, що викликало підняття або опускання зубів. Залежно від конструкції грабель він урухомлювався або натискуванням педалі ногою робітника, або автоматично (самодійні граблі). За 10-годинний робочий день робітник міг обробити від 6-7 (при ширині грабель 2,1 м і запряжці 1 коня в голоблях) до 8-9 (при ширині грабель 2,7 м і запряжці 2 коней з дишлем) десятин землі[14].

У сучасному промисловому сільському господарстві граблями називають причіпні комплексні пристрої різного типу (тракторні граблі), що призначені для виконання аналогічних функцій в умовах великих земельних угідь.

У культурі

Обрядність

У народній обрядності граблі трапляються рідко, але засвідчено їх використовування в українському шлюбному обряді: коли мати молодого перед його від'їздом по молоду верхи на граблях тричі об'їжджала діжу надворі. Після цього старший боярин «напував коня», тобто лив на граблі воду з кухля, який потім розбивали. Втім, замість грабель у цьому обряді частіше використовувалися вила[16].

Прислів'я

  • Се ще вилами писано, а граблями скороджено
  • Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли?
  • Дме пику, що й граблями носа не дістанеш[17]
  • На єдні граблі двічі не ступають[17]
  • Рогатої скотини — вила та граблі; хорошої одежі мішок та ряднина[17]

У літературі

Хома Григорович одного разу йому щодо цього добру сплів приказку: розказав він йому, як один школяр, що вчився у якогось там дяка грамоти, приїхав до батька і став таким латинником, що забув навіть нашу мову православну. Всі слова звертає на ус: лопата в нього — лопатус, баба — бабус. От, трапилося раз, пішли вони разом з батьком у поле. Латинник побачив граблі та й питає батька: «А як це, батьку, по-вашому зветься?» Та й наступив, роззявивши рота, ногою на зубці. Той не встиг зібратися з відповіддю, як грабильно піднялося, розмахнувшись, та — лусь його по лобі. «Кляті граблі!» закричав школяр, ухопившись рукою за лоб і підскочивши на аршин: «як же вони, чорт би зіпхнув з мосту їхнього батька, боляче б'ються!»

— М. В. Гоголь «Вечори на хуторі біля Диканьки»

Інше

Див. також

  • Грабки — маленькі граблі, що кріпляться до коси
  • Віялові граблі
  • Бойові граблі

Коментарі

  1. У родовому відмінку граблі́в або грабе́ль.

Примітки

  1. Граблі // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А  Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  3. Скородити // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  4. Грабати // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  5. Валок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Граблище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Граблисько // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Граблище // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  9. Грабилно // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  10. Граблисько // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  11. Грабильно // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. Граблі // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Валкувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Грабли, сельскохозяйственное орудие // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  15. Гребка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Граблі // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В  Ґ. — С. 276. 1000 екз.
  17. Прислів'я про граблі. igra1.com. Українські прислів'я та приказки. Процитовано 6 грудня 2021.
  18. Грабельки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література та джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.