Сіхоте-Алінський метеорит

Сіхоте-Алінський метеорит — залізний метеорит, загальна маса якого оцінюється в 60—100 тонн. Зібрано десятки тисяч уламків загальною масою близько 31 тонни[1]. Входить до десятки найбільших метеоритів світу[2].

Сіхоте-Алінський метеорит
Тип Падіння метеоритів
Місце  Росія: Приморський край
Країна  СРСР
Дата 12 лютого 1947
Вікісховище
Географічні координати 46°09′36″ пн. ш. 134°39′12″ сх. д.
Місце падіння метеорита

Історія

Метеорит впав біля села Бейцухе Приморського краю в Уссурійській тайзі в горах Сіхоте-Алінь на Далекому Сході 12 лютого 1947 о 10 годині 38 хвилин. Падіння супроводжувалося вогняною кулею, димним слідом та гучним звуком. Подекуди було вибито шибки[3].

15 лютого місце падіння випадково виявили льотчики Далекосхідного геологічного управління, які поверталися з завдання. Вони й повідомили цю новину керівництву управління в Хабаровську[4]. Перші дослідники дісталася до місця падіння 24 лютого[3]. Тайгу на місці падіння було спустошено. Деякі дерева було повалено, інші стояли зі зрубаними кронами. На всьому полі лежали уламки дерев, хвоя[3].

У квітні 1947 року для вивчення падіння й збору всіх частин метеорита Комітетом з метеоритів Академії Наук СРСР було організовано експедицію під керівництвом академіка В. Г. Фесенкова — голови Комітету. У цій експедиції взяли участь три співробітники Далекосхідної бази АН СРСР ім. акад. В. Л. Комарова і три співробітники Інституту астрономії та фізики Академії Наук Казахської РСР. Загальний склад експедиції — 9 осіб. Штабом Приморського військового округу в розпорядження експедиції було виділено підрозділ мінерів і саперів із 13 осіб.

Метеорит зруйнувався в атмосфері на висоті від 25 до 6 км і випав залізним дощем на площі 20 квадратних кілометрів. Окремі частини розсіялися по тайзі на площі у формі еліпса з великою віссю довжиною близько 10 кілометрів. В основній частині еліпса розсіювання, площею близько чверті квадратного кілометра, що отримала назву кратерного поля, було виявлено 106 воронок, діаметром від 1 до 28 метрів, глибина найбільшої сягала 6 метрів. Крім того було знайдено велику кількість лунок, утворених дрібними уламками[4].

За хімічним аналізом, Сіхоте-Алінський метеорит складався з 93,29% заліза, 5,95% нікелю, 0,38% кобальту і невеликих кількостей вуглецю, хлору, фосфору і сірки. За своєю структурою він належить до вельми грубоструктурних октаедритів. Найбільший знайдений фрагмент мав масу 1745 кг[3].

За оцінками дослідників, загальна маса космічного тіла під час входження в атмосферу становила близько 1000 тонн[4].

1972 року після збройного конфлікту за острів Даманський село з китайською назвою Бейцухе було перейменовано на Метеоритне.

Поштова марка СРСР, 1957 рік
Поштова марка СРСР, 1957 рік 
Фрагменти метеорита в Хабаровському крайовому музеї імені М. І. Гродекова
Фрагменти метеорита в Хабаровському крайовому музеї імені М. І. Гродекова 

Див. також

Джерела
  1. Сихотэ-Алинский. Метеоритная коллекция Российской Академии Наук. (рос.)
  2. Горбанёв Юрий Михайлович. Сихотэ-Алинь...По следам старых экспедиций...20 лет спустя...(рос.)
  3. СИХОТЭ-АЛИНЬ. Лаборатория метеоритики ГЕОХИ РАН.(рос.)
  4. Н.Б.ДИВАРИ. Первая экспедиция к Сихотэ-Алинскому метеориту. Астрономический календарь, 1948 г.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.