Сієнське Паліо

Сіє́нське Па́ліо (італ. Palio di Siena або Il Palio) — традиційні кінні перегони, що відбуваються в італійському місті Сієна.

Афіша перегонів, 16 серпня 2006р.

Походження назви

Слово паліо (palio), походить від лат. pallium (палій), як правило, дуже тонка тканина, плащ. Пізніше слово також отримали значення прапор, знамено або штандарт. Переможець Паліо отримує кольоровий прапор (званий Palio). Це прапор виготовляється з шовку і кріпиться на алебарді. Мотивом для рисунку використовуються Мадонна та символи районів міста, що беруть участь в змаганні.

У Сієні призначалась для церкви району, що переміг перегони. Використовувалась як для прикрашання самого храму, так і для інших подібних цілей. Такою матерією до недавнього часу був оформлений вівтар церкви Сан-Джузеппе, контради Онда. Парафії та чернечі ордени забезпечували підтримку змагань. Тому, в разі перемоги, приз вручався церкві району на знак подяки.

Верхогони
Сцена перегонів на Площі дель Кампо.
Тисячі глядачів на П'яцца-дель-Кампо під час свята.
Прапори і герби контрад

Змагання, які називають ще «Carriera» (місце для кінних перегонів), відбуваються двічі на рік. «Паліо ді Провенцано» (Palio di Provenzano) проводиться 2 липня на честь покровительки Сієни Мадонни ді Провенцано, а «Паліо делла Ассунта» (Palio dell'Assunta) — 16 серпня на честь свята Успіння Богородиці. Окрім того, перегони присвячуються певним подіям, як, наприклад, висадці «Аполлон-11» на Місяць у 1969 р., 100-річчю об’єднання Італії, відзначенню вступу у нове тисячоліття у 2000 р. Рішення про проведення позачергових змагань ухвалює громада Сієни.

Перегонам передує ритуал, Кортео Сторіко, що притягає глядачів з усього світу.

Самі змагання, під час яких вершники управляють неосідланими кіньми, включають в себе три кола по Площі дель Кампо, яку спеціально вкривають 20-сантиметровим шаром ґрунту (суміш туфу з піском). Ширина траси - 7,5 м. Загальна довжина дистанції становить один кілометр, яка долається приблизно за 90 секунд. Часто жокеї злітають з коней на крутих поворотах або при зіштовхненнях, після чого коні часто закінчують верхогони самостійно.

Історія

Започаткування перегонів

Найбільш ранні відомості про змагання, що передували верхогонам, відносяться до середньовіччя. Центральна площа міста була місцем публічних ігор, переважно, кулачних боїв (pugna), лицарських турнірів, а з XVI ст. боїв биків. Кінні перегони (палії алла лунґа), організовані контрадами, районами Сієни, з XIV ст., проводились через усе місто.

Після заборони великим герцогом Тоскани кориди у 1590 р. контради організували перегони на Пьяцца дель Кампо. Перші верхогони влаштовували на биках (буффалате або асінате), а згодом на ослах. Водночас кінні перегони відбувалися в інших місцях. Перше Паліо в сучасному розумінні (так зване паліо тонда алла, на відміну від палії алла лунґа, що проводилося раніше) відбулося в 1656 р.

Серпневі верхогони

Спочатку перегони проходили щороку 2 липня. Другі змагання, 16 серпня, були започатковані у 1701 р. і проводилися нерегулярно. Серпневі верхогони Паліо делла Ассунта стали важливою частиною святкування Успіння Богородиці

Ці змагання за змогою фінансувала контрада, яка виграла липневі перегони. А з 1802 р. організація і фінансування свята стало головним обов'язком міста.

Обмеження

У 1729 р. герцогиня Віоланта Беатріс Баварська скоротила кількість контрад до 17. Тоді ж указом обмежувалась до десяти кількість контрад, які могли брати участь у верхогонах, щоби запобігти масовим нещасним випадкам, що траплялися у попередніх змаганнях.

17 контрад

Змагаються тільки 10 із 17 контрад, з яких сім, що не брали участь у попередньому змаганні, і три інших, що обираються за жеребом.[1]

Див. також

Примітки
  1. Le Contrade di Siena
  2. Кольори контради Валдімонтоне жовтий, червоний і білий, але на змаганнях куртка жокея має жовто-рожевий колір. Цей звичай походить з XVIII ст. І був закріплений у 1833 р., щоб уникнути плутанини з командою з Кьоччола, чиї кольори (жовтий, червоний і синій) практично ідентичні.

Джерела
  • Середньовічні перегони у Сієні. рос.
  • Brown, Margaret Mcdonough and Titus Buckhardt (1960). Siena, the City of the Virgin. Oxford: Oxford University Press.
  • Drechsler, Wolfgang (2006). «The Contrade, the Palio and the Ben Comune: Lessons from Siena», Trames 10(2), 99-125.
  • Dundes, Alan and Alessandro Falassi (2005). La Terra in Piazza. An Interpretation of the Palio of Siena. 2nd of the new edn. (Orig. 1972). Siena: Nuova Immagine.
  • Falassi, Alessandro (1985). « Pageant: Siena’s Everlasting Republic», The Drama Review 29(3), 82-92.
  • Handelman, Don (1998), Models and Mirrors: Towards an Anthropology of Public Events, Cambridge: Cambridge University Press.
  • Silverman, Sydel (1979). «On the Use of History in Anthropology: The Palio of Siena», American Ethnologist 6(3), 413—436.
  • Pascal, C. Bennett (1981). «October Horse», Harvard Studies in Classical Philology 85, 261—291.
  • Spicer, Dorothy Gladys (1958). Festivals of Western Europe. Wilson.
  • Siena Encyclopædia Britannica 1911
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.