Тадасіге Оно

Рано виявив художні здібності. Перші власні твори показав на виставці в п'ятнадцятирічному віці. Бурхливе політичне життя Японії втягло молодого митця у власний вир і в 20-річному віці він діяч руху «За пролетарське мистецтво» . 1929 року брав участь в виставці з пролетарською тематикою.

1932 року був одним з організаторів «Нового товариства гравюри». Розбурхане мистецьке життя Японії початкових десятиліть 20 ст. характеризувалось палкими дискусіями і не менш напруженими пошуками. Одні митці наполягали на швидкому засвоєнні мистецького досвіду Західної Європи і США, як це робилось в промисловому виробництві по засвоєнню нових технологій (італійська перспектива, техніка олійного живопису, малювання на полотні, а не на папері чи шовку, японська «Йога», живопис європейського зразка ), інші декларували збереження традиційних жанрів і технологій, котрі мали національне забарвлення і національні технології. Хоча було зрозуміло, що всі проблеми сучасності Японії традиційними технологіями не вирішити.

( «Нова гравюра» )

Мистецькі пошуки Тадасіге Оно були наближені до експресивного мистецтва на кшталт творів останніх періодів Кете Кольвіц чи Георга Гросса, з їх драматизмом та значним узагальненням образів. Тадасіге Оно пішов ще далі в узагальненні та в використанні суто геометричних форм, наближених до європейського кубізму . Митець, однак, залишився абсолютно байдужим до надбань французького імпресіонізму, що теж культивував спостереження за мінливостями світу і освітлення. В роки політичної реакції та мілітаризму в Японії, коли альтернативні мистецькі товариства були заборонені, митець покинув творчість взагалі. Більшість творів раннього періоду знищена і відома лише за фото і репродукціями.

Він повернувся до творчості лише в повоєнні роки, після військової поразки Японії в 2-й світовій війні. Зберіг митець і вироблену раніше сильно узагальнену художню манеру і геометризм образів. Але почав використовувати контрастні кольори, котрі дещо зменшували чорні кольори, що переважали в гравюрах митця. Залишилась в графіці майстра і драматична атмосфера навіть в пейзажах, близька до світосприйняття європейських представників мізерабілізму, песимістичних і депресивних. Напруженими і драматичними постають в гравюрах художника навіть краєвиди європейських міст («Панорама Відня », 1962) чи навіть барокових сходинок в Римі.

Для традиційного мистецтва Японії з потягом до медитацій і спостережень за туманами, хмарами, горами, водоспадами, з відмовою від сильних рухів і драматичних сюжетів( якщо не брати зображень вояків і світлин до батальних сцен) ця атмосфера пригніченості в пейзажах була чимось новим і незвичним. Як і відображення в творах протиріч японського урбанізму, самотності і розгубленості людей перед проблемами. При цьому сюжети його гравюр спрощені, примітизовані або взагалі безсюжетні ( «Канал в синіх тонах», 1957, «Меморіал в Хіросімі », 1959, «Морські ворота », 1960, «Птахи на скелях» 1960 ). Не користувався митець і розкатом фарб з тонкими переходами кольорів , який так полюбляли традиційні японські майстри гравюри в пейзажі - Андо Хіросіге, Хокусай тощо. Для сприйняття деяких гравюр потрібні обізнаність глядача в історії («Меморіал в Хіросімі ») чи в екологічних проблемах світу ( «Забруднення моря », 1975).

• « »
• «Завод », 1956
• «Шлях », 1957
• «Канал. Осака », 1957
• «Канал в синіх тонах», 1957
• «Меморіал в Хіросімі » або «Води Хіросіми», 1959
• «Морські ворота », 1960
• «Птахи на скелях», 1960
• «Приморська вулиця. Дахи », 1960
• «Птахи на галявині », 1960
• «Панорама Відня », 1962
• «Вулиця в Ленінграді », 1962
• «Порт Находка», 1962
• «Ранок », 1964
• «Дерева біля моря», 1965
• «Сходи в Римі », 1965
• «Вуличка. Помпеї»
• «Друкарі гравюр»
• «Рибний ринок»
• «Пейзаж міста. Вуличка », 1965
• «Спекотне сонце », 1965
• «Околиця міста», 1969
• «Криги на морі », 1969
• «Порт», 1972
• «Річка Суміда. Токіо », 1975
• « Узбережжя», 1975
• «Забруднення моря », 1975

• Николаева Н. С. «Тадасіге Оно», М, «Изобразительное искусство», 1979

• Кете Кольвіц
• Кубізм
• Мізерабілізм