Талабан польовий

Талаба́н польови́й (Thlaspi arvense)[1] однорічна рослина родини капустяних. Їстівна, жироолійна та лікарська культура, місцями поводить себе як бур'ян.

?
Талабан польовий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Евдикоти
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Brassicales
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Талабан (Thlaspi)
Вид: Талабан польовий
Thlaspi arvense
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Thlaspi arvense
Віківиди: Thlaspi arvense
EOL: 583698
IPNI: 290477-1
ITIS: 23422
NCBI: 13288

Назва

Назва роду походить від грецьких слів: «Тласпі» (Thlaspi) — означає «здавлений в щит», «тлао» (thlao) — «здавлювати», і пов'язана з формою плодів рослини, та «аспіс» (aspis) — «щит». Видова назва в перекладі з латинської мови — «польовий». Українські народні назви: безвершник, білиця, білка, вередник, волоски, волосник, горобина кашка, гремука, гречичка, дзвінок, дзвонець, дзвонці, клопець, лопатки, талабан, талбан, тоболочник, тоболочник ролевий, чорне ребро, ярошка, ярутка, ярутка польова.[2]

Опис

Трав'яниста рослина заввишки 20—50 см з сизим відтінком. Стебла прості або розгалужені. Листки цілісні, нижні — на коротких черешках, довгасті або еліптичні, верхні — сидячі, довгасто-ланцетні або стрілоподібні. Квітки білі, актиноморфні, чотирипелюсткові. Чашолистків 4, вони відлеглі від пелюсток, завдовжки 2-2,5 мм. Тичинок 6, маточка 1. Плоди — стручки, округло-еліптичні, ширококрилаті, на верхівці глибоковиїмчасті, з дуже коротким стовпчиком між виїмками. Насінини коричневі, з борозенчастою поверхнею.

Хімічний склад

Хімічний склад рослини майже не вивчений. Відомо, що в насінні талабану польового міститься близько 30 % жирної олії. В листках знайдено аскорбінову кислоту (близько 200 мг/100 г), вуглеводи,[3], вони також містять до 25 % клітковини. Трава і насіння талабану польового містять глікозид синігрін, який надає їм яскраво вираженого часникового запаху.

Поширення та екологія

Талабан польовий розповсюджений скрізь — від субтропіків до Крайньої Півночі. Росте на полях, городах, поблизу житла й уздовж доріг. Талабан засмічує посіви. Він зустрічається повсюдно.

Цвітіння триває з травня до липня, плоди дозрівають з травня до листопада. Запилення за допомогою комах відбувається рідко, найчастіше відбувається самозапилення. Розмножується насінням. За літо дає 2—3 покоління; на кожній рослині утворюється до 60—80 тис. насінин.[4] Недозріле насіння проростає майже так само швидко, як і дозріле. Проростає воно з глибини до 1 см, у глибших шарах ґрунту зберігає схожість протягом 9 років.

Застосування

У харчуванні

Жирна олія, що міститься у насінні талабану польового, на смак подібна до лляної (гіркувато-пекуча з гірчичним ароматом), вона придатна для миловаріння і вживання в їжу.[4] У Вірменії вважається кращою олією для засмачування салатів. Рослину розглядали як перспективну сільськогосподарську олійну культуру.[5]

Сто грам зеленого листя талабана містить 200 мг вітаміну C, а також вуглеводи, глюкозиди. З молодих розеткових листків талабану готують весняні салати. Їх не подрібнюють, запобігаючи втраті вітамінів. Окрім олії, солі та крутих січених яєць, салат з талабана польового більше нічого не потребує, бо має легкий часниковий аромат і гострий смак. Салат особливо корисний при зниженій секреції шлунку.[6]

У медицині

Листки також мають в'яжучі протицинготні, дезинфікуючі, сечогінні, потогінні та тонізуючі властивості. Препарати талабану польового прискорюють та активізують менструальний цикл; у чоловіків стимулюють статеву активність, тому ефективні при лікуванні імпотенції.[3] Водночас, згодовування цієї рослини коровам надає їхньому молоку часникового запаху і неприємного присмаку.

У промисловості

Цю рослину вирощують у промислових масштабах заради олії, яку переробляють на біодизель. Врожайність становить 1000 фунтів на акр.[7] Там, де талабан польовий поширений як бур'ян, боротися з ним досить важко. Цьому перешкоджає як висока урожайність, так і глибока коренева система, яка певною мірою робить рослину нечутливою до гербіцидів.

Галерея

Синоніми

  • Crucifera thlaspi (Roxb.) E.H.L.Krause
  • Lepidium thlaspi Roxb.
  • Teruncius arvense (L.) Lunell
  • Teruncius arvensis (L.) Lunell
  • Thlaspi baicalense DC.
  • Thlaspi collinum Bieb. M
  • Thlaspi strictum Dalla Torre & Sarnth.
  • Thlaspidea arvensis (L.) Opiz
  • Thlaspidium arvense (L.) Bubani[1]

Див. також

Посилання

Джерела

  1. The Plant List. (англ.)
  2. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. / Смик Г. // Київ УРЕ, — 416 с. — 1991 С. 363
  3. Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
  4. Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576 с. (рос.)
  5. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С. 104
  6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С. 31
  7. Prodigal Sun. Alternative Global Power Solutions. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.