Тализіна Ніна Федорівна

Ніна Федорівна Тализіна (28 грудня 1923, Лучинське, Ярославська область, СРСР 6 січня 2018, Москва, Росія) — радянський і російський психолог. Фахівець у галузі педагогічної психології. Лауреат великої кількості премій і нагород за заслуги у галузі науки і освіти. Зробила значний внесок у розробку діяльнісного підходу до навчання. Дійсний член Академії педагогічних наук СРСР (з 1989), дійсний член Російської академії освіти (з 1993)[3].

Тализіна Ніна Федорівна
рос. Ни́на Фёдоровна Талы́зина
Народилася 28 грудня 1923(1923-12-28)[1]
Q29401663?, Q16693447?, Переславський район, Alexandrov Okrugd, Іванівська Промислова область, РСФРР, СРСР[1]
Померла 6 січня 2018(2018-01-06)[2] (94 роки)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність психологиня
Alma mater Ярославський державний педагогічний інститутd (1946)[1] і Psychological Institute of the Russian Academy of Educationd (1950)[1]
Галузь педагогічна психологія і Дидактика
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[2]
Ступінь доктор психологічних наук[1] (1970) і кандидат педагогічних наук
Науковий керівник Q4521908?[1] і Гальперін Петро Якович
Нагороди

Біографія

Ніна Тализіна народилася в багатодітній селянській сім'ї[4] у селі Лучинське під містом Ярославлем. У молодості на світогляд Тализіної великий вплив справила сім'я просвітителя Б. Ф. Некрасова, племінника Миколи Некрасова.

Після закінчення семирічної школи Ніна Тализіна вступила в 1939 році до Ярославського педагогічного училища. У 1942 році стала студенткою фізико-математичного факультету Ярославського педагогічного інституту, де почала займатися психологією під керівництвом професора НДІ психології АПН РРФСР Т. Є. Єгорова.

З 1947 по 1950 роки вона навчалася в аспірантурі НДІ психології АПН РРФСР. Під керівництвом професора Петра Шеварьова захистила дисертацію на тему «Міркування при рішенні геометричних задач». Одночасно працювала в науковій лабораторії психології навчання, яку очолювала Наталія Менчинська.

З 1950 року працювала в Московському державному університеті. Науково-дослідну діяльність в МДУ розпочала під керівництвом Петра Гальперіна. Співпрацювала з ним від самого початку розробки його теорії поетапного формування розумових дій, є його ученицею і послідовницею[5]. У 1970 року під його керівництвом захистила докторську дисертацію на тему «Управління процесом засвоєння знань».

У 1963 році очолила кафедру педагогіки філософського факультету МДУ, а після створення факультету психології — кафедру педагогічної психології та педагогіки, завідувачкою якої була протягом 28 років. У 1971 році Ніні Тализіній присвоєно звання професора, того ж року її обрано членом-кореспондентом АПН СРСР, а в 1989 році — академіком АПН СРСР (РАО).

З 1966 року Ніна Тализіна була керівником лабораторії педагогічної психології, а з 1989 року очолювала Центр з перепідготовки працівників системи освіти при факультеті психології МДУ, який здійснює навчання викладачів і методистів на основі діяльнісної теорії навчання.

Померла 6 січня 2018 року; похована на Істрінському кладовищі в Московській області[6][7].

Науковий внесок

Вихідними теоретичними постулатами діяльнісної теорії навчання послужили положення, розроблені в радянській психології Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним. На думку Тализіної, саме діяльнісний підхід є методологічною базою для створення психології, яка дозволяє подолати функціоналістський підхід до психіки, що заважає її адекватному дослідженню. За одиницю аналізу (зокрема навчальної діяльності) повинна виступати не ізольована функція, а дія як системне утворення[8][9]. Ніна Тализіна розвивала ідеї діяльнісної теорії та загальнопсихологічної теорії становлення психічних функцій П. Я. Гальперіна[10]. Завдяки Тализіній теорія формування розумових дій і понять в даний час реалізується на практиці в процесі навчання в усьому світі[11].

Обширні дослідження Ніни Тализіної дуже посприяли розвиткові педагогічної психології, а також організації сучасної безперервної освіти та професійної підготовки психологів[12]. Ніна Тализіна активно вивчала закономірності та механізми процесу навчання, формування розумових дій і пізнавальних умінь. Розроблено методи моделювання різних видів пізнавальної діяльності та принципи управління процесом їх формування. Сформульовано діяльнісну концепцію програмованого навчання[13][14][15][16][17].

Ніна Тализіна провела сім циклів досліджень. Вони присвячені:

  1. формуванню наукових понять[18][19][20];
  2. віковим можливостям засвоєння логічного мислення[21];
  3. моделювання і формування пізнавальних видів діяльності[22];
  4. психологічним механізмам узагальнення[23];
  5. розгляду навчання як одного з видів управління та аналізу особливостей реалізації у навчанні вимог загальної теорії управління[24];
  6. діянісному підходу до психодіагностики інтелекту[25][26];
  7. використання діяльнісного підходу при розробці проблем дидактики[27].

Результати досліджень Ніни Тализіної представлені в численних (понад 400) публікаціях, виданих шістнадцятьма мовами.

Основні праці

  • Теоретические проблемы программированного обучения. М., 1969;
  • Пути и возможности автоматизации учебного процесса. (В соавторстве с Т. В. Габай). М., 1977;
  • Методика составления обучающих программ: Учебное пособие. 1980;
  • Управление процессом усвоения знаний: психологические основы. М., 1975, 1984;
  • Педагогическая психология. Психодиагностика интеллекта. (Совместно с Ю. В. Карповым). М., 1987;
  • Пути разработки профиля специалиста. (Ред. и соавт.). Саратов, 1987;
  • Формирование познавательной деятельности младших школьников: Кн. для учителя; М., 1988;
  • Природа индивидуальных различий: Опыт исследования близнецовым методом. (Совместно с С. В. Кривцевой, Е. А. Мухаматулиной). М., 1991;
  • Формирование приемов математического мышления (Сборник) (Ред. и соавт.). М., 1995;
  • Усвоение научных понятий в школе. (Совместно с И. А. Володарской, Г. А. Буткиным). М., 1999;
  • «Практикум по педагогической психологии», М., 2002, 2008;
  • Педагогическая психология. Учебное пособие. М., 1998—2013 (9 изданий).

Нагороди та звання

Ніна Тализіна — заслужений професор Московського університету (1997); почесний професор факультету психології МДУ (2003); володар великої кількості нагород за внесок у розвиток науки та освіти. До їх числа входять:

  • золота медаль «Видатні вчені XXI століття» Міжнародного біографічного центру (2007);
  • премія Президента РФ в галузі освіти (1997);
  • премія імені М. В. Ломоносова за наукову діяльність (2001) за цикл робіт «Діяльнісна теорія учення і навчання»;
  • золота медаль Російської Академії Освіти (2007);
  • медаль Н. К. Крупської;
  • медаль К. Д. Ушинського;
  • значок «Відмінник вищої освіти»;
  • дві медалі ВДНГ;
  • Орден Куби за внесок у розвиток освіти в республіці (1988);
  • переможець Національного конкурсу «Золота Психея» в номінації «Патріарх російської психології» (2013). 

Примітки

  1. https://psy.su/psyche/projects/1142/
  2. http://www.psy.msu.ru/people/obituary_talyzina.html
  3. Академики Российской академии образования. // Официальный сайт РАО.(рос.)
  4. Психологический журнал Том 26, № 4, 2005.Н. Ф. Талызина. «Уверена, что будущее психологии за деятельностным подходом».
  5. Психология. Журнал Высшей школы экономики, 2006. Т. 3, № 4. С. 91-109.
  6. Некролог Н. Ф. Талызиной на сайте факультета психологии МГУ
  7. Скончалась Талызина Нина Фёдоровна. Вечная память… // «Психологическая газета», 8 января 2018.
  8. Талызина Н. Ф. Теория планомерного формирования умственных действий сегодня //Вопросы психологии. — 1993. — № 1. — С.92-101.
  9. Талызина Н. Сущность деятельностного подхода в психологии // Методология и история психологии. — 2007. — Т. 2, № 4. — С. 157—162.
  10. Габай Т. В. Разработка деятельностной теории учения в трудах Н. Ф. Талызиной // Деятельностная теория учения: современное состояние и перспективы. Материалы Международной научной конференции. Москва. 6-8 февраля2014 г. — Издательство Московского университета Москва, 2014.
  11. Зимняя И. А. Педагогическая психология. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.
  12. Семенов И. Н. Типология концептуально-методологических средств развития Н. Ф. Талызиной педагогической психологии// Деятельностная теория учения: современное состояние и перспективы. Материалы Международной научной конференции. Москва. 6-8 февраля2014 г. — Издательство Московского университета Москва, 2014.
  13. Талызина Н. Пути и проблемы управления познавательной деятельностью человека // Теоретические проблемы управления познавательной деятельностью человека. Москва, 11-13 июня 1975. — МГУ М, 1975. — С. 154—168
  14. Талызина Н. Формирование познавательной деятельности учащихся. — Знание М, 1983. — С. 95 (Переведена на испанский язык).
  15. Талызина Н. Проблемы управления познавательной деятельностью учащихся // Социально-психологические проблемы управления коллективами.— М, 1974. — С. 159—161.
  16. Талызина Н. Ф. Теоретические проблемы программированного обучения. М., 1969.
  17. Талызина Н. Идеи программированного обучения в Венгрии // Советская педагогика. — 1966. — № 7. — С. 156—158.
  18. Талызина Н. Усвоение существенных признаков понятий при организации действий испытуемых // Доклады АПН РСФСР. — Т. 2. — 1957. — С. 47-50.
  19. Талызина Н. К вопросу об усвоении начальных геометрических понятий. — 1957.
  20. Талызина Н., Володарская И., Буткин Г. Усвоение научных понятий в школе. Учебное пособие. — Полиграф сервис Москва, 1999.
  21. Талызина Н. Ф. Педагогическая психология: учебник для студентов образовательных учреждений сред.проф.образов. 8-е изд. — Академия М, 2011. — С. 287.
  22. Талызина Н. Ф. Способы моделирования приемов познавательной деятельности // Управление процессом усвоения знаний. — М., 1984.
  23. Талызина Н. Деятельностный подход к механизмам обобщения // Вопросы психологии. — 2001. — № 3. — С. 3-16.
  24. Талызина Н. Ф. Психологические основы управления усвоением знаний. Дис. д-ра психол. наук. — М., 1969. — 524 с.
  25. Талызина Н. Педагогическая психология: психодиагностика интеллекта. Учебно-методическое пособие для студентов факультетов психологии гос.ун-тов. — МГУ М, 1987. — С. 63.
  26. Талызина Н. Ф., Карпов Ю. В. Педагогическая психология. Психодиагностика интеллекта. М., 1987.
  27. Talyzina N. Die takigeits theorie des lernens als grunglage einer neuen didaktik (Деятельностная теория учения как основа новой дидактики) // Leder Mensch Kann lernen — Perspektiven einer Kulturhistorischen Pedegogik. — Berlin, 2001. — С. 204—221.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.