Таємна канцелярія

Преображенський приказ містився в селі з однойменною назвою (зараз район в Східному адміністративному окрузі Москви). Використовувався Петром як політичний орган у боротьбі за владу з царівною Софією. Згодом приказ отримав виняткове право на ведення справ про політичні злочини.

Таємна канцелярія розташовувалась в Петропавлівській фортеці. Заснована Петром І у лютому 1718 для продовження розслідування у Петербурзі справи царевича Олексія Петровича.

Це була центральна державна установа. Після розпуску «Таємної канцелярії» в 1727 р. вона відновила роботу вже під назвою «Канцелярія таємних і розшукових справ» в 1731 р. на чолі з А. І. Ушаковим. До компетенції цієї канцелярії віднесено слідство над злочином «перших двох пунктів» Державних злочинів, що означало «Слово і діло государеве». Його 1-й пункт визначав: «Коли хто яким вигадкам вчинить мислити на імператорське здоров'я злу справу або персону і честь злими і шкідливими словами поносити». А у 2-му — писалося «про бунт і зраду». Головним знаряддям слідства були тортури і «допити з пристрастю». Скасована маніфестом імператора Петра III (1762 р.), одночасно було заборонено «Слово і діло государеве».

Наступником «Таємної канцелярії» стала «Таємна експедиція» при Сенаті — центральна державна установа в Російській імперії, орган політичного розшуку (1762–1801 рр.). Формально установу очолював генерал-прокурор Сенату, однак фактично всіма справами відав обер-секретар С. І. Шешковський. Таємна експедиція займалася розслідуванням змови В. Я. Мировича, здійснювала кримінальне переслідування О. М. Радищева, курирувала суд над О. І. Пугачовим. Тортури, заборонені за Петра III, знову увійшли у широке використання. Після воцаріння Олександра I функції «Таємної експедиції» були перерозподілені між першим і п'ятим сенатськими департаментами.

• Бовгиря А. М. Таємна канцелярія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 22. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• В. М. Чисніков. Таємна канцелярія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Таємна експедиція Сенату // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• Н. М. В. Тайная канцелярия в царствование Петра I. Очерки и рассказы по подлинным делам // Русская старина, 1885. — Т. 47. — № 8. — С. 185—208; № 9. — С. 347—364; Т. 48. — № 10. — С. 1-16; № 11. — С. 221—232; № 12. — С. 455—472. (рос.)
• Тайная канцелярия в царствование императрицы Елизаветы Петровны. 1741—1761 // Русская старина, 1875. — Т. 12. — № 3. — С. 523—539. (рос.)
• Преображенский приказ и канцелярия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
• Веретенников В. И. // «История Тайной канцелярии. 1731—1762 гг.», г. Харьков, 1911 г. (рос.)
• Ільєнко Іван // «Царські вивідчики в Україні в другій половині XVII століття», «Клейнод», журнал «Військо України» № 7-8, 1996 р., С. 30-31 (укр.)

• Канцелярія таємних розшукових справ // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Тайна канцелярія, або Канцелярія міністеріяльна // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1873. — 1000 екз.

• Преображенский приказ^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• Преображенский приказ: Голикова Н. Б., Политические процессы при Петре I, М., 1957. (рос.)
• Преображенский приказ (Спецслужбы мира), «Вымпел-В» (рос.)