Театр «Дайлес»
Театр «Дайлес» (латис. Dailes teātris) — професійний латвійський театр, заснований в 1920 в Ризі. Після 1940 (з перервою на роки війни) до кінця 1980-х театр називався Художнім, в 1954 театру було присвоєно ім'я Райніса, в 1966 — звання академічного.
| Театр «Дайлес» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
56°57′35″ пн. ш. 24°07′34″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Латвія | |||
| Місто |
Рига (Відземське передмістя) | |||
| Адреса |
Brīvības iela 75 | |||
| Архітектор | Imants Jākobsonsd | |||
| Тип | театр, театральна організаціяd | |||
| Статус |
 Пам'ятка культури | |||
| Статус спадщини | local architectural monumentd[1] | |||
| Засновник | Едуардс Смільґіс | |||
| Відкрито | 19 листопада 1920 | |||
| Оф. відкриття | 1977 | |||
| Колишні назви | Державний академічний художній театр Латвійської РСР імені Райніса | |||
| Керівництво | Дж. Дж. Джилинджер (головний режисер) | |||
| dailesteatris.lv | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| ||||
|
| ||||
Історія театру
Першою поставленою п'єсою була трагедія Райніса «Індуліс і Арія» (латис. «Indulis un Ārija»). Засновник театру і до 1965 головний режисер - Смільґіс Едуардс. Починаючи з 1929, в репертуарі театру крім постановок класичної і сучасної драматургії з'явилися також і музичні спектаклі[2].
З 1963 художнє керівництво театру перейшло до Петеріс Петерсону. У 1971 театр очолив Арнолдс Лініньш. З 1987 керівництво театру перейшло до Карлісу Аушкапу. З 16 вересня 2002 художнім керівником театру «Дайлес» стає Михайло Груздєв, з травня 2010 колишній сценограф театру Мартіньш Вілкарсіс. У 2011 головним режисером був призначений Дж. Дж. Джілінджер.
Будівля театру
Нова будівля театру (автори проекту архітектори М. Станя і Т. Іевіня) будувалося десять років з 1966 по 1976. В урочистій обстановці відкриття відбулося 30 листопада 1977.
У роботі брали участь архітектори І. Якобсонс, Х. Кандерс, М. Станя, інженер-конструктор А. Бріедіс, скульптори О. Фелдберг та І. Муравскіс. Автори інтер'єру архітектори М. Станя і А. Вецсіліс, дизайнер А. Раматс, художник А. Вілбергс. На останній стадії до роботи підключилися латвійські архітектори В. Савіско та І. Акола, а також фахівці з Москви і Ленінграда.
Головні режисери та художні керівники театру
- Едуард Смільгис (1920-1964)
- Петеріс Петерсонс (1964-1969)
- Арнольд Лініньш (1971-1987)
- Карліс Аушкапс (1987-2002)
- Михайло Груздєв (2002-2009)
- Мартіньш Вілкарсіс (2010-2011)
- Дж. Дж. Джілінджер (з 2011)
Трупа театру
Актори:
- Абеле Алма
- Адерніекс Карліс
- Аузіньш Іварс
- Балдоне Аустра
- Барткевич Юріс
- Берзіньш Андріс
- Брамберг Елвіра
- Брике Індра
- Ваздіка Ілзе
- Ваздікс Херманіс
- Валдмане Луція
- Валдманіс Карліс
- Валтерс Евалдс
- Варпіня Віта
- Гайделіс Дайніс
- Ґаудіньш Петеріс
- Гравеліс Гінтс
- Дзелзітіс Лауріс
- Дзерве Айя
- Дімітерс Артурс
- Дреге Олга
- Жагарс Юріс
- Жвігуле Лілія
- Калдовска Еіженія
- Калниньш Юріс
- Калниня Резія
- Кестеріс Гіртс
- Клетніеце Милда
- Кузуле Ілзе
- Лайв Ірма
- Ласмане Вілма
- Лейманн Елвіра
- Лівмане Аквеліна
- Лиепиньш Валдіс
- Лиепиньш Петеріс
- Мартінсон Мірдза
- Мікельсонс Альбертс
- Неварауска Христина
- Озоліня Беніта
- Озоліня Ліліта
- Пабрікс Карліс
- Паукштелло Яніс
- Плявніеце Іева
- Пупуре Лідія
- Решетінс Інтарс
- Робежніекс Артіс
- Рубуле Сарма
- Сіліньш Айварс
- Сіліньш Алдис
- Скрастіньш Артурс
- Скуінь Лігіта
- Смільгис Едуардс
- Субатніекс Лауріс
- Ферда Еріка
- Філіпсонс Артурс
- Фрінбергс Юріс
- Ермале Есмералда
- Янаус Марина
Обрані постанови
- 1928 — «Швейк» Ярослава Гашека
- 1933 — «Йосип та його брати» Райніса
- 1941 — «Одруження Белугіна» Олександра Островського та Миколи Соловйова
- 1942 — «Часи землемірів» Рейніс і Матіса Каудзіт
- 1944 — «Змова Фієско в Генуї» Фрідріха Шиллера
- 1946 — «Багато галасу з нічого» Вільяма Шекспіра
- 1947 — «Вогонь та ніч» Райніса
- 1948 — «Приборкання приборкувачів» Джона Флетчера
- 1949 — «Анна Кареніна» Л. М. Толстого
- 1950 — «Індуліс і Арія» Райніса
- 1951 — «Три сестри» А. П. Чехова
- 1952 — «Маскрад» М. Ю. Лермонтова
- 1955 — «Літо молодшого брата» Ґунарса Пріеде
- 1956 — «Хоча і осінь» Ґунарса Пріеде
- 1958 — «Дівчина Нормунд» Ґунарса Пріеде
- 1958 — «Так починався день» Я. Лусіс
- 1958 — «Сага про Єсту Берлінга» Сельми Лагерлефи
- 1958 — «Добра людина із Сичуані» Бертольта Брехта
- 1959 — «Юстина» Гелли Вуолійокі
- 1959 — «Позитивний образ» Ґунарса Пріеде
- 1960 — «Перший бал Вікі» Ґунарса Пріеде
- 1960 — «Війна і мир» за романом-епопеї Л. Н. Толстого
- 1961 — «Каса маре» Іона Друце
- 1961 — «Лісова загадка» Ліліани Хеллман
- 1962 — «Ілля Муромець» Райніса
- 1963 — «Три маленькі сестрички» Е. Ансона
- 1964 — «Топольок мій у червоній косинці» за повістю Чингіза Айтматова
- 1965 — «По дорозі кита» Ґунарса Пріеде
- 1965 — «Вогонь і ніч» Райніса
- 1966 — «Дикунка» Жана Ануя
- 1967 — «Мотоцикл» драматична постановка Петеріса Петерсона за творами Іманта Зієдоніса
- 1969 — «Ідіот» за Ф. М. Достоєвського
- 1970 — «Індрани» Рудольфа Блауманіса
- 1970 — «Стіна» за поемою Я. Марцинкевича
- 1971 — «Трохи про жінку» Едварда Радзинського
- 1973 — «Ніч ігуани» Теннессі Вільямса
- 1974 — «Останній бар'єр» інсценування розповіді Андрія Дріп
- 1976 — «Протокол одного засідання» Олександра Гельмана
- 1977 — «Приходь на сходи грати» Ґунарса Пріеде
- 1980 — «Ясенева алея» Б. Сауліша
- 1981 — «Хліб Ніскавуорі» Хелли Вуолійокі
- 1991 — «Летісія і милашки» П. Шефера
- 1993 — «Миш'як і старовинні мережива» Дж. Кессельрінга
- 1994 — «Сталеві магнолії» Роберта Харлінг
- 1995 — «Монолог Ісабель, яка дивиться на дощ в Макондо» Габріеля Гарсія Маркеса
- 1997 — «Фіолетовий махровий рушник» Гунара Прієде
- 1997 — «Фредді» Робера Тома
- 1998 — «Вій, вітерець!» Райніса
- 1999 — «Образ майстра» Пера Енквіста [3]
Примітки
- Latvijas Vēstnesis — 1993.
- Tеатр Дайлес
- Teātris un kino biogrāfijās : enciklopēdija / sast. un galv. red. Māra Niedra; māksl. Aleksandrs Busse. — Rīga : Preses nams, 1999-. — (Latvija un latvieši). 1.sēj. A-J. — 1999. — 462 lpp. : il. ISBN 9984-00-331-0(латис.)
Литература
- Художественный театр // Рига: Энциклопедия = Enciklopēdija «Rīga» / гл. ред. П. П. Еран. — Рига: Главная редакция энциклопедий[недоступне посилання з жовтня 2019], 1989. — С. 762-764. — 880 с. — 60 000 экз. — ISBN 5-89960-002-0.