Айтматов Чингіз Торекулович
Чингиз Тороку́лович Айтма́тов (кирг. Чынгыз Төрөкул уулу Айтматов, 12 грудня 1928 — 10 червня 2008) — киргизький радянський письменник-прозаїк, гуманіст, радянський політичний та культурний діяч, представник генерації «шістдесятників». Писав російською та киргизькою мовами.
Чингіз Айтматов | ||||
---|---|---|---|---|
кирг. Чынгыз Айтматов | ||||
![]() Чингіз Айтматов | ||||
Ім'я при народженні | Чингіз Торекулович Айтматов | |||
Народився |
12 грудня 1928[1][2][…] Shekerd, Киргизька РСР, СРСР[3] | |||
Помер |
10 червня 2008[4][1][…] (79 років) Нюрнберг, Баварія[5] ·пневмонія і ниркова недостатність | |||
Поховання |
![]() | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Діяльність | письменник, дипломат | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська, киргизька | |||
Роки активності | 1952 — 2006 | |||
Жанр | проза | |||
Magnum opus | І довше віку день триває, The White Shipd, The First Teacherd і Jamilad | |||
Членство | Спілка письменників СРСР[3] і Спілка кінематографістів СРСР | |||
Партія | КПРС | |||
Батько | Torekul Aitmatovd | |||
Діти | Askar Aitmatovd | |||
Автограф |
![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Біографія
Народився 1928 року в селі Шекер Таласької області Киргизстану. Батько Торокул Айтматов був відомим державним діячем Киргизької РСР, але 1937 року був заарештований, а 1938 року розстріляний. Трудова біографія майбутнього письменника почалася в роки Німецько-радянської війни.
![]() |
Самому тепер не віриться, — згадував Чингіз Айтматов, — у чотирнадцять років від роду я вже працював секретарем ради. У чотирнадцять років я повинний був розв'язувати питання, що стосуються всіляких сторін життя великого села, так ще у воєнний час. | ![]() |
1948 року Айтматов вступив до сільськогосподарського інституту в місті Фрунзе, який закінчив 1953 року. 1952 року почав публікувати в періодичних виданнях оповідання киргизькою мовою. Після закінчення інституту протягом трьох років працював у НДІ скотарства, одночасно продовжуючи писати і друкувати оповідання. 1956 року поступив на «Вищі літературні курси» в Москві (закінчив 1958 року). У рік закінчення курсів в журналі «Жовтень» було опубліковано повість «Обличчям до обличчя» (переклад з киргизької). Того ж року були опубліковані його оповідання в журналі «Новий світ», а також вийшла друком повість «Джаміля», що здобула Айтматову світову славу.
З 1990 року працював послом СРСР, з 1992 послом Російської Федерації в Люксембурзі. Потім — посол Киргизстану в Бельгії. Помер 10 червня 2008 в одній із лікарень Нюрнберга (Німеччина) від запалення легенів. На його честь названо гірську вершину в Киргизстані.
Нагороди
Лауреат Ленінської премії (1963) і трьох Державних премій (1968, 1977, 1983), народний письменник Киргизстану. Герой Соціалістичної Праці (1978), депутат Верховної Ради СРСР, член ЦК Компартії Киргизстану, член секретаріату Союзу письменників і Союзу кінематографістів, один з керівників Радянського комітету солідарності країн Азії та Африки, головний редактор журналу «Іноземна література», ініціатор міжнародного інтелектуального руху «Іссиккульський форум».
Творчість
![](../I/Chinghiz_Aitmatov.jpg.webp)
Айтматов разом із соціологом Інституту проблем керування АН СРСР Рустемом Хаїровим звернувся до тодішнього генсека Андропова (1983) із пропозицією про створення комітету з зустрічі третього тисячоліття. Його пропозицію було прийнято. Айтматов організував 1986 року Іссик-Кульський форум, на який зібралися представники ЮНЕСКО, футурологи, письменники і художники. Обговорювалася проблема необхідності виховання нового «планетарного» мислення, завдяки якому людство змогло б уникнути тотального катаклізму — військового, екологічного, економічного тощо.
У творчості і духовному розвитку Айтматова можна виділити три періоди.
«Повісті гір і степів» — така емблема того нового слова, з яким він ввійшов у літературу своїми ранніми, «молодіжними» здобутками: «Віч-на-віч», «Джаміля», «Верблюже око», «Топольок мій у червоній косинці» і «Перший учитель», за які й одержав у 1963 році Ленінську премію. Його герой тут — молода пристрасна людина, що протиставляє себе патріархально-родовому суспільству.
Другий період — повісті «Материнське поле» і «Прощавай, Гульсарі!». Письменник переймається історією свого народу, подіями революції, колгоспів, війни. Герой тут — старець, мати.
Третій період почався з «Після казки (Білий пароплав)» і творів «Ранні журавлі», «Рудий пес, що біжить краєм моря», п'єси «Сходження на Фудзіяму», написаної разом з Калтаєм Мухамеджановим, роман «Буранний полустанок. (І довше століття триває день)». Тут письменник роздумує над першоосновами.
Бібліографія
Серед написаного:
- «Джаміля» (1958)
- «Віч-на-віч» (1958)
- «Топольок мій у червоній косинці» (1961)
- «Перший учитель» (1962)
- «Материнське поле» (1965)
- «Прощавай, Гульсари!» (1966)
- «Білий пароплав» (1970)
- «Ранні журавлі» (1975)
- «Рудий пес, що біжить краєм моря» (1977)
- «І довше століття триває день» (1980) — також відомий під назвою «Буранний полустанок»
- «Тавро Кассандри» (1994)
- «Після казки»
- «Плаха» (1986)
- «Сходження на Фудзіяму» п'єса
Видання українською мовою
Твори Ч. Атматова публікувалися українською в перекладах з киргизької у радянський час:
- Айтматов Ч. Материнське поле., К., 1967
- Повісті гір і степів., К., 1972
- Айтматов Ч. Джаміля., К., 1975
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 30. — ISBN 978-2-221-06888-5
- http://rt.com/news/famous-writer-aitmatov-dies-aged-79/
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118501259 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
Посилання
- Айтматов, Чингіз Торокулович // ВУЕ
- Айтматов Чингіз // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 18. — ISBN 966-692-578-8.
- Інтерв'ю: «Российская газета» — вып. № 3474 — 13.05.2004
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 1, К., 1977, стор. 100