Тебальдіні Джованні

Джованні Тебальдіні (італ. Giovanni Tebaldini; 7 вересня 1864, Брешія — 11 травня 1952, Сан-Бенедетто-дель-Тронто) — італійський композитор та музикознавець.

Тебальдіні Джованні
італ. Giovanni Tebaldini
Основна інформація
Дата народження 7 вересня 1864(1864-09-07)[1][2][…] або 7 липня 1864(1864-07-07)[3]
Місце народження Брешія, Ломбардія, Королівство Італія[1][3]
Дата смерті 11 травня 1952(1952-05-11)[1][2][…] (87 років)
Місце смерті Сан-Бенедетто-дель-Тронто, Провінція Асколі-Пічено, Марке, Італія[3]
Громадянство Італія і Королівство Італія
Професії композитор, музикознавець, органіст, диригент
Освіта Міланська консерваторія
Вчителі Амількаре Понк'єллі і Franz Xaver Haberld
Нагороди

Навчався в Міланській консерваторії у Полібіо Фумагаллі, в 1886 був виключений за публікацію в газеті негативного відгуку на месу, написану своїм учителем.

В 1889 навчався в Школі церковної музики в Регенсбурзі у Франца Ксав'єра Хаберля.

Очолював співочі школи в венеціанському Соборі Святого Марка (1889–1894) та в Падуанському Соборі Святого Антонія (1894–1897).

В 1897–1902 директор Пармської консерваторії. Надалі викладав у Неаполітанської консерваторії, в 1930–1932 керував музичним ліцеєм імені Монтеверді в Генуї.

Тебальдіні відомий, головним чином, як фахівець з церковної музиці, йому належить близько півтора сотень власних церковних творів. Під редакцією Тебальдіні вийшли нові видання «Вистави про душу і тіло» Еміліо де Кавальєрі, «Еврідіки» Джуліо Каччіні та Якопо Пері, «Іевфая» Джакомо Каріссімі, «Коронації Поппеї» Клаудіо Монтеверді та ін. Музикознава спадщина Тебальдіні включає написаний спільно з Марко Енріко Боссі «Метод вивчення сучасного органу» (італ. Metodo di studio per l'Organo moderno; 1893), опису музичних архівів Падуї та Лорето, книги «Гуно як автор духовної музики» (італ. Gounod authore di musica sacra; 1894), «Феліпе Педрель та іспанська лірична драма» (італ. Felipe Pedrell e il Dramma Lirico spagnuolo; 1897), «Від Россіні до Верді» (італ. Da Rossini a Verdi; 1901), «Музика та образотворче мистецтво» (італ. La musica e le arti figurative; 1913), книги про Палестріну (1894); Тартіні (1897), Паера (1939), спогади про Ільдебрандо Піцетті (1931) та багато іншого.

Посилання

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #103992693 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Archivio Storico Ricordi — 1808.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.