Тенюх Ігор Йосипович

• У 1982 завершив навчання у Ленінградському вищому військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе.
• З 1982 — командир мінно-торпедної бойової частини корабля ВМФ СРСР.
• У 1983–1991 — командир рейдового тральщика, командир перегінного екіпажу, старший помічник командира морського тральщика, командир морського тральщика, начальник відділу зберігання озброєння і техніки бази мінного та протичовнового озброєння ВМФ СРСР.
• У 1990–1994 — депутат Севастопольської міськради.
• У 1994 завершив навчання у в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США (м. Монтерей).
• У 1991–1995 — старший офіцер відділу забезпечення бойових дій управління ВМС Міністерства оборони України, начальник відділу напрямків управління ВМС Головного штабу ЗС України, начальник відділу напрямків Головного оперативного управління Генштабу ЗС України.
• У 1997 — завершив навчання у Академії Збройних Сил України на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня.
• У 1997–2005 — командир 1-ї бригади надводних кораблів, керівник організаційної групи з формування ескадри різнорідних сил, командир ескадри різнорідних сил ВМС України. Активний учасник Помаранчевої революції.
• Виконувач обов'язків командувача Спільної чорноморської групи військово-морської співпраці «BlackSeaFOR» (2002).
• З листопада 2004 до січня 2005 — член Комітету національного порятунку.
• З листопада 2005 — заступник начальника Генштабу ЗС України.
• Від червня 2006 — віце-адмірал[3].
• Від березня 2006 до березня 2010 — командувач ВМС України[4][5].
• Від 2008 — адмірал[6].
• В квітні 2010 звільнений Президентом України Віктор Янукович з військової служби[7].
• З 27 лютого 2014 до 25 березня 2014 — виконувач обов'язків Міністра оборони України в уряді Арсенія Яценюка[8][9]. Рішення про відставку було прийняте після критики в ефірі «1+1», висловленої майором Олексієм Нікіфоровим, заступником командира керченського батальйону морської піхоти.

Одружений, має двох доньок.

• Орден «За заслуги» III ст. (20 серпня 2007).[10]
• Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998).[11]
• Відзнаки Міністерства оборони України — «Знак пошани», «Ветеран військової служби», медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», пам'ятний знак «5 років Збройним Силам України».

• Лідери України
• «Військо України»^{[недоступне посилання з травня 2019]}

1. Кожин Б. Шануймося, панове офіцери. До 10-річчя Спілки офіцерів України 1991—2001 рр. — К.: Варта, 2001.
2. Данілов А. Український флот: біля джерел відродження. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2000, 2001.
3. Мамчак М. Флотоводці України. Історичні нариси, хронологія походів. — Снятин: ПрутПринт, 2005. — 400 с.; іл. — ISBN 966-8209-08-7.
4. Мамчак М. Україна: шлях до моря. Історія українського флоту. — Снятин: ПрутПринт, 2007. — 404 с.; [12] с. іл. — ISBN 978-966-8209-47-5.

• Оборона України: що треба терміново зробити | ІГОР ТЕНЮХ | 23.07.2014 (ВІДЕО)
• Крим: хто й чому здав півострів російським окупантам | ІГОР ТЕНЮХ відкриває таємницю | 05.09.2014 (ВІДЕО)
• Окупація Криму: що робило керівництво України| Свідчить ІГОР ТЕНЮХ | 25.02.2016 (ВІДЕО)
• Як Росія захопила український Крим | Адмірал ІГОР ТЕНЮХ на допиті по справі Януковича | 7.02.18 (ВІДЕО)
• «Янукович звільнив Тенюха і призначив нового командувача ВМС — Максимова». NEWSru.ua :: Україна. 18.03.2010.
• «У Росії тішаться, що Янукович звільнив адмірала Тенюха». УНІАН. 18.03.2010.
• «Янукович звільнив адмірала Тенюха». УНІАН. 30.04.2010.