Нікіфоров Олексій Володимирович

Через 10 днів після народження був відвезений в Джамбул (Казахстан), де й пройшло його дитинство. У віці 12-ти років переїхав в Черкаси (Україна). У 1992 році вступив у Васильківське військове авіаційно-технічне училище. У 1995 завершив навчання і був направлений у 416-й окремий навчальний полк (в/ч А-3333) в Керчі на посаду командира взводу – викладача[2]. Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини. У 1998 році він був командиром взводу національної гвардії України і їздив охороняти Верховну Раду АР Крим під час акцій протесту кримських татар. Закінчив також Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, отримавши доплом зі спеціальності «Історія».

У 2003 році був одним з учасників конфлікту щодо острову Тузла, водночас був начальником автоклубу. Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини і з 26 грудня 2013 року вона була реформована у 501-й окремий батальйон морської піхоти, де він і продовжував служити у званні майора на посаді заступника командира до початку анексії Криму Росією у 2014 році.

Став відомим після участі в прямому ефірі телемарафону на каналі «1+1» з Аллою Мазур, присвяченого проблемам із захоплення Криму російськими окупаційними військами[3] 22 березня 2014 року, в якому вступив в дискусію з виконувачем обов'язків міністра оборони України Ігорем Йосиповичем Тенюхом та вимагав від міністра чітких наказів військам. 25 березня Ігор Тенюх подав у відставку[4].

Після зради командира батальйону та захоплення частини російськими військовими очолив вивід батальйону в Миколаїв. Пізніше переїхав у Київ.

Станом на березень 2015 року навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського[5].

• Керченский морпех о рок-концерте в осаде, судьбе бойцов и возвращении Крыма (рос.)
• "Мені з Криму телефонують, запитують, чому я став бандерівцем" (рос.)