Теорема Пойнтінга
Теорема Пойнтінга (англ. Poynting's theorem) — теорема, що описує закон збереження енергії електромагнітного поля. Теорема була доведена у 1884 році Джоном Генрі Пойнтінгом. Все зводиться до наступної формули:
- ,
Де S — вектор Пойнтінга, J — густина струму і E — електричне поле. Густина енергії ( — електрична стала, — магнітна стала).
Теорема Пойнтінга в інтегральній формі:
- ,
де — поверхня, що обмежуює об'єм .
У технічній літературі теорема зазвичай записується наступним чином ( — густина енергії):
- ,
де — густина енергії електричного поля, — густина енергії магнітного поля і — потужність втрат Джоуля на одиницю об'єму.
Доведення
Теорема може бути доведена з допомогою двох рівнянь Максвелла (для простоти вважаємо, що середовище — це вакуум (μ=1, ε=1); для загального випадку з довільним середовищем потрібно у формули до кожного ε0 і μ0 приписати ε і μ):
Домноживши дві частини рівняння на , отримаємо:
Розглянемо спочатку рівняння Максвелла-Ампера:
Домноживши дві частини рівняння на , отримаємо:
Віднявши перше рівняння з другого, отримаємо:
Нарешті:
Оскільки вектор Пойнтінга визначається как:
це рівнозначно:
Узагальнення
Механічна енергія у теоремі визначається як
де u_m — кінетична енергія густини у системі. Вона може бути описана як сума кінетичної енергії частинок α
— потік енергії, або «механічний вектор Пойнтінга»:
Рівняння неперервності енергії, або закон збереження енергії
Альтернативні форми
Можна отримати й інші форми теореми Пойнтінга. Замість того щоб використовувати вектор потоку можна вибрати форму Авраама , форму Мінковського , або якусь іншу.