Терезін

Терезін (чеськ. Terezín; до 1918 р. і в роки Другої Світової війни Терезієнштадт, нім. Theresienstadt) — назва колишньої фортеці і гарнізонного містечка в окрузі Літомержіце Устецького краю в Чехії. Місто розташоване на обох берегах річки Огрже, недалеко від її влиття у Лабу, за три кілометри на південний схід від Літомержіце.

Терезін
чеськ. Terezín
герб прапор
Церква Воскресіння Господнього в Терезіні, вид з Гавлічкової вулиці
Церква Воскресіння Господнього в Терезіні, вид з Гавлічкової вулиці
Розташування в окрузі Літомержіце
Основні дані
50°30′36″ пн. ш. 14°09′00″ сх. д.
Країна Чехія
Регіон Устецький край

Межує з

— сусідні нас. пункти
Mlékojedyd, Křešiced, Kebliced, Travčiced, Lovosiced, Bohušovice nad Ohříd, Літомержиці ?
Поділ
  • České Kopistyd[1], Nové Kopistyd[1], Počaplyd[1], Q56413307?
  • Засновано 1780
    Перша згадка 1780[2]
    Статус міста 1782
    Магдебурзьке право 1782
    Площа 13,52 км²
    Населення 2852 осіб (1 січня 2021)[3]
    · густота 231 осіб/км²
    Висота НРМ 150  м
    Міста-побратими
    Часовий пояс UTC+1 (Чехія)
    Номери автомобілів LT
    Код LAU (NUTS) CZ565717
    GeoNames 3064268
    OSM r439230 ·R
    Поштові індекси 411 55
    Міська влада
    Мер міста Ружена Чехова
    Вебсайт terezin.cz
    Мапа


     Терезін у Вікісховищі

    Історія

    Фортеця

    План фортеці 1790 року
    План фортеці 1869 року

    Фортеця була закладена в 1780 р. імператором Йосипом ІІ, і вже 1782 року отримала статус вільного королівського містечка. Назву місто отримало на честь матері імператора, імператриці Марії Терезії. 1790 року будівництво фортеці було завершено і вона була готова до участі у бойових діях. Головним призначенням фортеці була оборона шляхів, якими під час австро-прусської війни здійснювалися напади супротивників. Оскільки фортеця була побудована у самому кінці ери бастіонових укріплень, вона є унікальним пам'ятником, хоча свого воєнного призначення вона так і не виконала. Пізніше, з кінця XIX ст. в фортеці знаходилася тюрма, яка в роки Першої Світової війни використовувалася як концтабір (один з перших у Європі). Саме тут загинув Гаврило Принцип — убивця Франца-Фердінанда.

    При будівництві фортеці було задіяно близько 15 тисяч осіб, витрачено понад 20 тисяч цеглин. Повільна побудова фортеці (10 років) була викликана тим, що під час будівництва було змінено русло річки. Під час війни тут могло розташуватися до 11 тисяч вояків. Оборонна система складається з Головної фортеці, на лівому березі Нової Огржі, та Малої фортеці, на правому березі Старої Огржі. Головна фортеця має вид восьмикутника, подовженого з півночі до півдня, з п'ятикутними бастіонами з кожної сторони.

    Перша Світова війна

    В цьому місті в роки Першої світової війни був табір для військовополонених Російської армії. Відтоді як у Терезіні почав працю Союз визволення України, тут забуяло українське життя: активно діяли Гурток членів української бібліотеки, «Малоруський хор», «Малоросійська драматична трупа», яка ставила комедії («Сватання на Гончарівці»), п'єси («Степовий гість», «Невільник», «Мартин Боруля», «Суєта»), драми («Запорозький скарб») і навіть опери — «Наталку Полтавку» та «Запорожця за Дунаєм». Заходами СВУ в різних таборах Австро-Угорщини і Німеччини було згуртовано близько 80 тисяч українців, серед яких велася значна культурно-освітня та національно-виховна праця, яка врешті призвела до створення 1918 року двох українських дивізій сірожупанників і синьожупанників.

    Друга Світова війна

    Під час Другої Світової війни велика фортеця слугувала нацистам як єврейське гетто Терезієнштадт. У малій фортеці було розташовано пункт гестапо, що також використовувався як невеликий концентраційний табір для не євреїв. Звідси жертви, які мали бути страчені, відправлялися до концентраційних таборів в Аушвіц (Освенцім), Майданек, Треблінку, Собібор, Хелмно, та інші.

    Відомі жителі

    Примітки

    Джерела та посилання

    • До українських могил у Чехії — Роман КОВАЛЬ
    • Ваврик В. Р. Терезін і Талергоф — Львів, 1928.; Нью-Йорк: Видавець протоієрей Р. Н. Самело, 1966. (Vavrik V. R. Terezín and Talerhof — New York, publishing house of Archpriest R. N.Samelo, 1966.)
    • Маковський В. Талергоф, спогади і документи. — Львів, 1934
    • H. G: Adler Theresienstadt 1941–1945. Das Antlitz einer Zwangsgemeinschaft. J.C.B Mohr (Paul Siebeck), Tübingen 1955. (репринт: Wallstein, Göttingen 2005, 2012, 2018 ISBN 978-3-89244-694-1; Wissenschaftliche Buchgesellschaft WBG, Darmstadt 2013)
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.