Терлецький Євген Петрович
Євген Петрович Терлецький (13 березня 1892, Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 22 жовтня 1938, Воронеж, РРФСР, СРСР) — український радянський державний і громадський діяч. Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (боротьбистів). Народний комісар юстиції УСРР. Дипломат, посол УСРР у Латвії, Литві й Естонії (1922-1923).
| Євген Петрович Терлецький | |
|---|---|
 Євген Петрович Терлецький | |
3-й Народний комісар юстиції УСРР  | |
| 19 лютого 1920 — 3 березня 1921 | |
| Попередник | Михайло Мусійович Лебединець |
| Наступник | Сергій Феоктистович Буздалін |
| Народився |
13 березня 1892 Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
22 жовтня 1938 (46 років) Воронеж, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | державний діяч, політик |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українська партія соціалістів-революціонерів |
| У шлюбі з | Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн |
| Діти | Фелікс, Володимир |
| Професія | український радянський державний і громадський діяч, Дипломат |
Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився в сім'ї вчителя (згодом священика) 13 березня 1892 в селі Лозовий Яр Полтавської губернії (тепер Яготинського району Київської області. Навчався в Полтавській духовній семінарії та Петербурзькому психоневрологічному інституті, але навчання в ньому не завершив. У студентські роки вступив до партії есерів, брав активну участь у революційному русі, неодноразово заарештовувався. Активний учасник революційних подій 1917 р. Після більшовицького перевороту очолював Полтавську «Раду революції».
У грудні 1917 — член ЦВК рад України, народний секретар земельних справ у складі першого маріонеткого українського уряду, створеного Москвою. Член української радянської делегації на мирних переговорах в Бресті-Литовську. В 1918 — член повстанської "дев'ятки", один з організаторів вбивства німецького генерал-фельдмаршала Ейхгорна.
В жовтні 1918 підданий розстрілу, однак зумів вижити.
Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (борьбистів). Після її самоліквідації (1920 р.) прийнятий до КП(б)України і включений до складу її ЦК. Член ВУЦВК. З грудня 1919 член Всеукрревкому. З 1920 по 1921 нарком юстиції УРСР. З 1922 по 1923 повноважний представник УРСР у Латвії, Литві й Естонії. З 1923 на відповідальній господарській роботі. В 1932 році закінчив Аграрне відділення Інституту червоної професури в Москві. Викладав в Московському фінансово-економічному інституті. В 1937 працював економістом тресту "Держзеленбуд" в Москві.
27 грудня 1937 року заарештований, 22 жовтня 1938 виїздною комісією Воєнної колегії Верховного Суду СРСР за обвинуваченням по статтях 58-2, 58-7, 58-8, 58-11 (участь в "антирадянській право-троцькістській терористичній і диверсійно-шкідницькій організації") засуджений до розстрілу, страчений того ж дня. Реабілітований посмертно 28 липня 1956.
Родина
Дружина — Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн (1898—1938), також розстріляна. Сини — Фелікс (1927—2002), художник, та Володимир (1931—1998), композитор, виховувались після страти батьків бабусею по мамі, а після її смерті — маминою сестрою, лікарем Рахілю Мойсеївною Гладштейн (1888—1978).
Джерела та література
- Дорошко М. С. Терлецький Євген Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 62. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- І. Б. Усенко. Терлецький Євген Петрович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
Література
- М. С. Дорошко. Терлецький Євген Петрович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.