Тернослива
Терносли́ва (Prúnus insititia L.), тернослив — плодовий кущ або дерево із роду слива Prunus родини розові. За нинішніх часів вважається підвидом сливи домашньої — Prunus domestica subsp. insititia.
? Тернослива | ||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Стиглі терносливи | ||||||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Prunus domestica subsp. insititia (L.) C.K.Schneid, 1905 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Опис
Тернослива — великий листопадний кущ або невелике дерево, висота якого не перевищує 6 м, досить часто колюче. Молоді гілки коричневого кольору, протягом першого року помітно опушені, потім стають чорно-коричневими.
Листки мають зворотнеяйцеподібні або еліпсоїдні обриси, 3—8 см завдовжки і 2—4 см завширшки, звужуються до основи, із загостреним або притупленим кінчиком, оксамитні, потім оголюються, темно-зелені, із помітними прожилками. Край пластинки дрібнозубчастий. Черешки опушені Прилистки лінійні, загострені.
Квіти поодинокі або зібрані по 2—3 в суцвіття. Чашолисток довгастий. Пелюстки широкозворотнеяйцеподібні, білого кольору, з бузковими прожилками. Тичинок 20—25. Зав'язь оголена. Цвіте в квітні -травні, бджоли збирають нектар.[1]
Плід — яйцеподібна, загострена до одного кінця кістянка до 4 см в діаметрі, зеленого кольору, при дозріванні стає фіолетово-чорною. Ендокарпій майже гладкий. М'якоть жовто-зелена, соковита.
Ареал
Батьківщина терносливи — Південно-Західна Азія і Південна Європа. Увійшла до культури вирощування від Далекого Сходу Росії до Центральної Європи та західної Франції. Вирощується як плодове дерево в Європі, Західній Азії, Індії, Північній Африці і Північній Америці.
Таксономія
Гібриди
При схрещуванні терносливи (Prunus domestica subsp. insititia) із дикою сливою (Prunus domestica subsp. domestica) отримують ренклод (Prunus domestica subsp. italica (Borkh.) Gams ex Hegi, 1923).
Див. також
Примітки
- Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 441.