Тета1 Оріона D

Тета1 Оріона D (θ1 Orionis D) є складовою розсіяного скупчення Трапеція Оріона, що лежить в межах туманності Оріона. Це блакитна зоря спектрального класу B головної послідовності з декількома слабшими компаньйонами.

Θ1 Оріона D

Тета1 Оріона D
Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Оріон
Пряме піднесення 05h 35m17.19248s[1]
Схилення −05° 23′ 14.4551″[1]
Видима величина (V) 6.70[2]
Характеристики
Спектральний клас B1.5 Vp[3]
показник кольору U−B −0.71[2]
показник кольору B−V +0.09[2]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +32.4[4] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −7.11[1] мас/рік

за схиленням: 8.29[1] мас/рік

Паралакс (π) −27.24 ± 8.21 мас
Відстань світлових років
450 ± 50[5] парсек
Абсолютна величина (MV) −3.3[5]
Подробиці
Маса 18 ± 6[5] M☉
Радіус 5.6 ± 0.8[5] R☉
Світність 29,500[5] L☉
Ефективна температура 32,000 ± 1,000[5]  K
Гравітація 4.2 ± 0.1[5] м/сек2
Металічність [Fe/H]  ?
Обертання 49.0 ± 0.9[5]
Вік 2.5 ± 0.5[5] років
Інші позначення
θ1 Orionis D, 41 Orionis D, HR 1896, HD 37023, HIP 26224, WDS J05353-0523D
Посилання
SIMBADдані для HD+37023

Зоря θ1 Оріона складається з багатьох компонентів, перш за все, це чотири зірки Трапеції Оріона (A, B, C, і D), усі в межах однієї мінути дуги один від одного. θ2 Оріона є більш віддаленою групою зірок, що складається з трьох основних компонентів і декількох тьмяніших зірок на відстані 1-2 кутові мінути від θ1.

Зоря θ1 D ще й сама має слабкого оптичного компаньйона на відстані 1.4", що є спектроскопічним компаньйоном з орбітальним періодом у 40 днів. Спостереження "Infrared Optical Telescope Array" вказують на іншого компаньйона з масою 18.6.[6]

Див. також

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues 2237: 0. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
  3. Levenhagen, R. S.; Leister, N. V. (2006). Spectroscopic analysis of southern B and Be stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 371: 252. Bibcode:2006MNRAS.371..252L. doi:10.1111/j.1365-2966.2006.10655.x.
  4. Olivares, J.; Sánchez, L. J.; Ruelas-Mayorga, A.; Allen, C.; Costero, R.; Poveda, A. (2013). Kinematics of the Orion Trapezium Based on Diffracto-Astrometry and Historical Data. The Astronomical Journal 146 (5): 106. Bibcode:2013AJ....146..106O. doi:10.1088/0004-6256/146/5/106.
  5. Simón-Díaz, S.; Herrero, A.; Esteban, C.; Najarro, F. (2006). Detailed spectroscopic analysis of the Trapezium cluster stars inside the Orion nebula. Astronomy and Astrophysics 448 (1): 351–366. Bibcode:2006A&A...448..351S. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361:20053066.
  6. Grellmann, R.; Preibisch, T.; Ratzka, T.; Kraus, S.; Helminiak, K. G.; Zinnecker, H. (2013). The multiplicity of massive stars in the Orion Nebula Cluster as seen with long-baseline interferometry. Astronomy & Astrophysics 550: A82. Bibcode:2013A&A...550A..82G. arXiv:1301.3045. doi:10.1051/0004-6361/201220192.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.