Тимковичі

Тимковичі (біл. Цімкавічы, рос. Тимковичи) — агромістечко в Копильському районі Мінської області в Білорусі. Є адміністративним центром Тимковичівської сільської ради. По території населеного пункту протікає річка Мажа. Поруч із ним є залізнична станція.

Тимковичі
біл. Цімкавічы
Основні дані
53°03′47″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Мінська область
Район Копильський район
Рада Тимковичівська сільська рада
Населення 1225 осіб (2010)
Транслітерація назви Cimkavičy
Поштовий індекс 223920
Телефонний код +375-1719
Висота 171 м[1] м.н.р.м.
Тимковичі
Тимковичі
Тимковичі (Мінська область)
 Тимковичі у Вікісховищі

Історія

Перша письмова згадка про Тимковичі зустрічається в грамоті литовського князя Олександра Ягеллончика, яка датується 1499 роком[2]. У ній повідомлялось про долучення цього поселення до володінь роду Олельковичів. У цей час в населеному пункті був ринок, на якому розміщувались торговельні ряди, від якого розходилось чотири вулиці, було чотири квартали. В селищі була греко-католицька церква Святого Іллі, а також синагога, заїжджий двір та корчма.В 1502 році селище постраждало від набігу кримських татар. З 1585 року селище знаходилось у володінні роду Ходкевичів. В 1622 році тут був маєток, який складався з власне будинку, будинку економа та численних господарських споруд. Також тут працювала пивоварня.

Через Анну з роду Ходкевичів містечко потрапило до Яна Станіслава Сапеги. З 1635 року містечком володів Казимир Лев Сапега, який в 1647 році профінансував тут будівництво дерев'яного костела. Під час Московсько-польської війни (1654—1667) у вересні 1655 року містечко було розграбоване та спалене московськими військами. В 1660 році містечко перейшло у власність Олександра Гілярія Полубинського. З кінця 17 ст. містечком володіли представники роду Радзивіллів, а саме Домінік Миколай, Ян Миколай та Мартін Миколай.

Після Другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Тимковичі опинилися в складі Російської імперії, а саме у Слуцькому повіті Мінської губернії. В 1918 році містечко стало частиною Білоруської Народної Республіки. Під час Польсько-радянської війни 1919-1920 років містечко було центром гміни в складі Мінської округи. Під час Слуцького повстання в 1920 році через Тимковичі проходила лінія оборони Грозівського полку Білоруської Народної Республіки. В 1985 році пожежа знищила костел Святого Архангела Михайла.

  • Містечко на старих світлинах
  • Ринок
  • Костел св. Михайла[3]
  • Костел, з боку апсиди
  • Костел, головний фасад
  • Костел всередині
  • Костел, вівтар
  • Костел, ікони
  • Церква св. Миколая

Транспорт

Залізнична станція Тимковичі

Цікаві місця
  • Броварня (1901)
  • Меморіальна каплиця (19 ст.)
  • Церква святителя Миколая Чудотворця
  • Єврейські могили
  • Дзвіниця (19 ст.)
  • Пам'ятник природи «Дуб і сосна»
  • Церква Святого Миколая
  • Садибно-парковий комплекс

Відомі особи

Також у Тимковичах з 1908 року зростав білоруський прозаїк, драматург, публіцист Кузьма Чорний, батько якого після Лютневої революції працював у волосному ревкомі та Тимковичівській початковій школі[5]. Кузьма Чорний брав участь в постановках Тимковичівського народного театру, який працює і до сьогодні.

Галерея
  • Сільський виконавчий комітет
  • Сільська школа
  • Церква святителя Миколая Чудотворця
  • Місце на якому раніше був костел

Примітки
  1. GeoNames — 2005.
  2. Енциклопедія історії Білорусі в 6 т., ст. 616 - БелЭн, 2003, Мінськ.(біл.)
  3. Цімкавічы: касцёл святога Мiхаiла - Копильський краєзнавчий музей (біл.)
  4. Г. П. Пашков та інш. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 11: Мугір - Паліклініка. — Мінськ : БелЭн, 2000. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 прим. — ISBN 985-11-0188-5 (Т. 11).(біл.)
  5. Тичина М., «Цана прароцтваў» - «Чорны К. Выбраныя творы.» — Мінськ, 2000.(біл.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.