Олельковичі
Оле́льковичі — литовсько-руський князівський рід, князі слуцькі та київські.
Герб Олельковичів (Гедиміновичів)
Походив від київського князя Володимира Ольгердовича (?—1398), сина великого князя литовського Ольгерда та вітебської княжни Марії Ярославни. В 1362–1392 роках (за іншими даними 1362-1394) князь київський. Позбавлений престолу Вітовтом. Перебував у залежності від татарського хана і карбував власні монети. Підтримував Києво-Печерський монастир. Мав дипломатичну підтримку деяких країн Європи. Був противником союзу Москви та Литви.
Персоналії
- Олелько Володимирович (Олександр Володимирович; пом. 1455, за іншими даними 1454) — київський удільний князь 1443—1455; за іншими даними, 1440—1455). Внук Ольгерда, був одружений з Анастасією — дочкою московського князя Васілія Дмітрієвича та Софії Витовтівни. Прагнув зміцнити політичну автономію Київського князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Литовського. Вів боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури;
- Семеон (Семен) Олелькович (1418—1470) — останній київський удільний князь (1455—1470). Правнук Великого князя Литовського Ольгерда. В 1458 році за князя Семеона Олельковича православна церква в Україні відокремилась від Московської митрополії і перетворена на самостійну Київську митрополію. По смерті Семена Олельковича Казимир IV Ягеллончик не передав Київське князівство братові Семеона Михайлу, а поставив київським воєводою Гаштовта Мартина всупереч волі киян, фактично ліквідувавши Київське князівство;
- Василь Семенович (? — 4.07.1495) — князь пінський (1471—1495 рр.).
- Софія Семенівна — дружина Михайла Борисовича, Великого князя Тверського.
- Олександра Семенівна — дружина Федора Івановича Боровського, князя Пінського (1495—1521).
- Михайло Олелькович (1420 — 30 серпня 1481) брат Семеона Олельковича, князь слуцький. В 1481 спільно з князями О. Бєльським та Іваном Гольшанським у відповідь на ліквідацію удільних князівств, насамперед, Київського, організував змову з метою вбити польського короля Казимира IV. Після викриття змови в 1481 році його було страчено у Києві (за іншими даними, у Вільнюсі). Від Михайла Олельковича походив рід українських князів Слуцьких;
- Семен Михайлович Олелькович (1449 — 14 листопада 1505) — один з претендентів на литовський великокнязівський престол після смерті Казимира IV в 1492;
- Юрій Семенович Олелькович (1478 — 17 квітня 1542) — український державний діяч, член Ради Панів Великого князівства Литовського. Підтримував політичні плани князя К. Острозького. В 1530 році одружився з княжною Е. Радзивілл. Був власником величезних земельних володінь у Білорусі (маєток Метявичі та ін.);
- Юрій Юрійович Слуцький (1521 — 9 листопада 1578) — князь, член Ради Панів, польський сенатор (1577) перетворив Слуцьк у центр православної культури, похований у Києво-Печерському монастирі; дружина — Катажина Тенчинська, донька львівського каштеляна Станіслав Тенчинського.
- Юрій Юрійович Слуцький (молодший) (17 серпня 1559 — 6 травня 1586) — син Юрія Юрійовича.
- Софія Слуцька (1 травня 1586 — 9 березня 1612) одружилася з Янушем Радзивіллом у 1600 році, після чого Слуцьке князівство перейшло у власність Радзивіллів.
- Іван Симеон Юрійович Олелькович-Слуцький, дружина — Софія Мелецька (дочка Миколая[1])
- Олександр Юрійович Слуцький (?—26.6.1591, Краків[2]) — князь слуцький (1578—1591)
- Юрій Юрійович Слуцький (молодший) (17 серпня 1559 — 6 травня 1586) — син Юрія Юрійовича.
- Семен Юрійович Слуцький — чоловік Гальшки Острозької
- Юрій Юрійович Слуцький (1521 — 9 листопада 1578) — князь, член Ради Панів, польський сенатор (1577) перетворив Слуцьк у центр православної культури, похований у Києво-Печерському монастирі; дружина — Катажина Тенчинська, донька львівського каштеляна Станіслав Тенчинського.
- Олександра Семенівна Олельківна-Слуцька — дружина Костянтина Івановича Острозького, мати Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького.
- Юрій Семенович Олелькович (1478 — 17 квітня 1542) — український державний діяч, член Ради Панів Великого князівства Литовського. Підтримував політичні плани князя К. Острозького. В 1530 році одружився з княжною Е. Радзивілл. Був власником величезних земельних володінь у Білорусі (маєток Метявичі та ін.);
- донька (ім'я невідоме) — дружина князя Юрія Пронського
- Євдокія Олельківна (?—1468) — дружина господаря Молдавії Штефана
- Федора Олельківна — дружина князя Семена Юрійовича (може, Гольшанського).
- Семен Михайлович Олелькович (1449 — 14 листопада 1505) — один з претендентів на литовський великокнязівський престол після смерті Казимира IV в 1492;
- Семеон (Семен) Олелькович (1418—1470) — останній київський удільний князь (1455—1470). Правнук Великого князя Литовського Ольгерда. В 1458 році за князя Семеона Олельковича православна церква в Україні відокремилась від Московської митрополії і перетворена на самостійну Київську митрополію. По смерті Семена Олельковича Казимир IV Ягеллончик не передав Київське князівство братові Семеона Михайлу, а поставив київським воєводою Гаштовта Мартина всупереч волі киян, фактично ліквідувавши Київське князівство;
Примітки
- Kowalska H. Mielecki Mikołaj h. Gryf (zm. 1585) Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — T. XX/4. — Zeszyt 87. — S. 764 (пол.)
- Kowalska H., Wiśniewski J. Olelkowicz Jerzy (Jurij Jurjewicz) (ok. 1531—1578) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 745. (пол.)
Джерела та література
- Шабульдо Ф. М. Олельковичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 579. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
- Kempa Tomasz (Toruń). Zabiegi kniaziów Olelkowiczów słuckich o uzyskanie miejsca w senacie po 1569 roku. — S. 65—88. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 431—434. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 741—747. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.