Тимошенко Максим Олегович

Народився 20 квітня 1972 року в Києві.

• 1990 — закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. Лисенка за спеціальністю хорове диригування (клас Виноградової Е. О., Мисько В. І.);
• 1991 — вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
• 1994 — вступив до Київського економічного університету (магістр «Ділового адміністрування», 1996).
• 2012 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
• 1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
• 1992—1993 — директор Київського фонду культури;
• 1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
• з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
• 1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
• 2003—2014  — працював в апараті Верховної Ради України;
• з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
• у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
• з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
• з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
• з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];
• з 2016 — професор Кафедри Арт-менеджменту та івент технологій[6].
• 27 квітня 2017 року рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.[7]
• З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
• З 11 червня 2018 року і до 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.[8][9] Зняття з посади стало несподіванкою для багатьох і викликало обурення, зокрема акції протесту під стінами Мінкульту.[10][11].
• 26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.[12]
• 10.09.2020 — увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерство освіти і науки України.[13]
• з 2020 року - почесний президент Хеншуйської Міжнародної академії музики і мистецтв імені П.І. Чайковського (Китай).
• 31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова — головного мистецького вишу Таджикистану.[14]
• 11 червня 2021 року  — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України
• 19 серпня 2021 року  — наказом Міністра освіти і науки України призначений членом колегії Міністерства освіти і науки України.
• 12 жовтня 2021 року  — обраний Головою Ради Ректорів мистецьких закладів України.

• Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].
• Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
• Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
• Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[26].
• Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.[27]

1. Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
2. Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен: Автореф. дис. … канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
3. Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
4. До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
5. Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
6. Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
7. Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[26]

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 20.01.2006, № 40/2006 «Про відзначення державними нагородами»)[28];
• «Посол миру» — удостоєний 2005 під час спільної конференції Всесвітньої федерації миру і Української ради миру;
• Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини».[29]
• Почесна відзнака Міністерства культури та мистецтв України — указ № 513 від 16.07.2003;
• Орден «Христа Спасителя» — указ № 50 УПЦ від 15.05.2001;
• Подяка Київського міського голови (24.06.2003, № 14561);
• Спеціальна премією «За значний внесок у впровадження позитивного іміджу України у світі» загальнонаціональної програми «Людина року» (2005)[30];
• Заслужений діяч мистецтв України (Указ Президента № 27/2015 від 22.01.2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»)[5];
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 04.06.2015 № 4404)[31];
• Пам'ятний орден до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС «За мужність» — за співпрацю та допомогу в Україні (25.04.2016, Виконавчий комітет Славутицької міської ради)[32];
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 01.06.2016 № 623)[33];
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого I-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 17.01.2017 № 152);[33]
• Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»[34];
• 26 березня 2019 року нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України[35].

• Максим Тимошенко. ТРК «Україна». Київська консерваторія надихнула Китай на спільний проєкт
• «НИНІ» Максим Тимошенко про «Лебедине озеро», дири на даху та Джека Ма
• Джек Ма став почесним професором НМАУ
• Пласідо Домінго став почесним професором музичної академії України
• Рікардо Муті став Почесним Професором Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського

1. Хто є хто в Україні — К.:"К. І. С.", 2006.- с.963;
2. Кияни. Біографичній словник.- Київ: «Фенікс», 2004.- с. 370, іл.;
3. Імена України 2007.- К.: Фенікс, 2007.- с. 509;
4. Тимошенко М. О. // Почесні імена України — еліта держави / [ред. кол.: Драч І. Ф., Матвієнко В. П., Саблук П. Т. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2013. — Т. ІІ. — С. 303. — ISBN 978-966-2457-08-7;
5. Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б. Є., Возіанов О. Ф., Голембієвська Т. М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;
6. Тимошенко М. О. // Науковці України — еліта держави / [ред. колегія: Патон Б. Є., Бар'яхтар В. Г., Шевченко В. П., Цимбалюк В. І. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2015. — Т. IV. — С. 301. — ISBN 978-966-2457-15-5.
7. Тема дня. Максим Тимошенко