Тимощук Андрій Петрович
Андрі́й Петро́вич Тимощу́к (1 серпня 1972 — 12 червня 2015) — український військовик, солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
Тимощук Андрій Петрович | |
---|---|
Солдат | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
1 серпня 1972 Теофіполь |
Смерть |
12 червня 2015 (42 роки) Станиця Луганська |
Поховання | Підволочиський район |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Механізовані війська |
Формування |
128 ОГПБр |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис
Андрій Тимощук народився в смт Теофіполі на Хмельниччині, закінчив Теофіпольську ЗОШ № 1, навчався у Базалійському та Теофіпольському профтехучилищах, здобув робітничі професії штукатура-плиточника, тракториста, водія та кранівника. У 1998 році одружився із дівчиною Людмилою із Кунчі. У них народився син Руслан. Але життя не склалося. Вдруге одружився на Тернопільщині. Спочатку сім'я жила в Тернополі, 2005 року продали квартиру та переїхали до Галущинців Підволочиського району. Андрій хотів позбутися гамору міста та займатися сільським господарством. Сім'я Тимощуків обробляла город і тримала невеличку господарку. Працював на будівництві, робив ремонти.
19 лютого 2015-го мобілізований, два місяці був у Львові, пізніше на Закарпатті, через кілька місяців підготовки вирушив на фронт. Солдат, водій-мінометник 128-ї гірсько-піхотної бригади.
12 червня 2015 року близько 16:15 терористи з боку залізничного мосту (Червоний Яр) обстріляли із АГС-17 позиції українських сил поблизу Станиці Луганської. Того дня Андрій із побратимами закінчили службу на посту і відпочивали після караулу. Розвідка вчасно не доповіла, що насувається небезпека та, коли почався обстріл, Тимощук не встиг добігти до бліндажа, снаряд «града» розірвався в безпосередній близькості. Двоє військових зазнали поранень, Андрій Тимощук від поранень помер.
Люди навколішках зі свічками у руках зустрічали тіло земляка-героя 17 червня на мості між Волочиськом та Підволочиськом. 18 червня 2015-го похований у селі Галушинцях з військовими почестями.
Без чоловіка залишилися дружина Наталія Володимирівна та син Максим (нар. 2000), брат Петро.
Нагороди
- 16 січня 2016 року, — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Див. також
Примітки
- Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
У Підволочиську попрощалися з Героєм, який загинув на Сході на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 18 червня. |
- Тимощук Андрій Петрович
- Бойовики «ЛНР» обстріляли українські позиції біля Станиці Луганської: загинув боєць // Преса України. — 2015. — 12 червня.
- В результаті обстрілу Станиці Луганської загинув військовий, ще один поранений, — Москаль // Телеканал 112. — 2015. — 13 червня.
- У зоні проведення антитерористичної операції при виконанні бойових завдань загинув Андрій Тимощук із села Галущинці // Підволочиська РДА. — 2015. — 15 червня.
- Загинув уродженець містечка Теофіполь Андрій Тимощук // Хмельницька ОДТРК «Поділля-Центр». — 2015. — 18 червня.
- Прощання із загиблим солдатом Тимощуком Андрієм Петровичем // Сайт УПЦ КП. — 2015. — 22 червня.
- Теофіпольщина у жалобі // Життя Теофіпольщини, № 49–50. — 2015. — 18 червня.