Тит Флавій Сульпіціан

Сульпіціан, скоріш за все, народився у критському місті Ієрапетра близько 137 року. Імовірно, він був сином Флавія Титіана, префекта Єгипту із стану вершників в час імператорства Адріана. Про раннє життя і кар'єру Сульпіціана не збереглося ніяких достовірних даних; сам він належав до стану сенаторів. Відомо, що близько 170 року він обійняв посаду консула-суфекта. Протягом 170-тих років (за іншою версією, у 187–192 роках[1]) був членом колегії Арвальських братів. У 186 році Сульпіціан був призначений проконсулом Азії. Можливо, він брав участь у змові проти Коммода 192 року. У 193 році Сульпіціана призначили префектом Рима, оскільки він був тестем імператора Пертінакса. Це призначення розглядають як спробу імператора зміцнити свою підтримку серед аристократії.

Після вбивства Пертінакса преторіанці виставили посаду імператора на аукціон. Сульпіціан зробив спробу стати імператором, запропонувавши кожному солдату 20 тисяч сестерціїв. Проте у той же самий час до преторіанців поспішив, сенатор Дідій Юліан, який запропонував їм вищу суму — по 25 тисяч сестерціїв. Солдати підтримали останнього, і саме він став імператором. Втім, новий імператор не мстився Сульпіціану, навіть зберіг йому посаду префекта.

Сульпіціан пережив імператорів Дідія Юліана, Песценнія Нігера, Клодія Альбіна і прихід до влади Септіміуса Северуса. 197 року Сульпіціан був засуджений до страти Северусом і страчений, найімовірніше, через підтримку Клодія Альбіна, суперника Северуса.