Тишко Каленикович

Тишко Каленикович (пом. після 1487) — київський боярин другої половини XV століття, державний діяч Литовсько-Руської держави. Зачинальник роду Тишкевичів. Син боярина Каленика Калениковича (згадується джерелами в 1457/58–1488 рр., зокрема як суддя), внук К. Мишковича[1]. Мав братів Окушка (звягольський намісник, зг. 1488), Ґетовта (Андрія) й Дебря та сестру, ім'я котрої невідоме, — дружину Романа Івашковича Волчковича.

Тишко Каленикович
Уявний портрет 1794 року, зберігається в Національному музеї, Варшава.
Народився	сер. XV ст.
Помер	після 1487
Підданство	Литовсько-Руська держава
Національність	русин
Конфесія	православ'я
Рід	Калениковичі
Батько	Каленик Каленикович
Діти	5 синів
Герб

Припускається, що саме він фігурує у листі великого князя Казимира Ягеллончика київському воєводі Юрію Пацевичу від 22 травня 1487 року. Ним господар підтвердив «Тишку якомусь», ототожнюваному з Калениковичем, право на держання землі в київському повіті на умовах служби. Раніше ця земля належала такому собі Карпу Лупандичу, допоки той не «побіг до Волох»[2].

Шимон Окольський та інші пізніші геральдики приписують боярину низку не підкріплених джерелами легендарних титулів, таких як гетьман і воєвода землі київської та староста переяславський[3].

У шлюбі з Ганною невідомого походження[4] Т. Каленикович мав 5 синів, яких стали іменувати за зменшувальною формою імені батька Тишковичами, а пізніше Тишкевичами:

• Борис (пом. після 1499), зем'янин, одружений з Милохною Дашкевич;
• Лев (Дмитро), дворянин господарський, одружений з Феклою;
• Гаврило, господарський дворянин, одружений з Анастасією Сапегою;
• Михайло, дворянин господарський, одружений з Софією Яциничівною;
• Василь, черкаський і канівський намісник, маршалок господарський, мінський і пінський староста, підляський і смоленський титулярний воєвода, одружений з Олександрою Семенівною Чорторийською.