Тишко Каленикович
Тишко Каленикович (пом. після 1487) — київський боярин другої половини XV століття, державний діяч Литовсько-Руської держави. Зачинальник роду Тишкевичів. Син боярина Каленика Калениковича (згадується джерелами в 1457/58–1488 рр., зокрема як суддя), внук К. Мишковича[1]. Мав братів Окушка (звягольський намісник, зг. 1488), Ґетовта (Андрія) й Дебря та сестру, ім'я котрої невідоме, — дружину Романа Івашковича Волчковича.
Тишко Каленикович | |
---|---|
Уявний портрет 1794 року, зберігається в Національному музеї, Варшава. | |
Народився | сер. XV ст. |
Помер | після 1487 |
Підданство | Литовсько-Руська держава |
Національність | русин |
Конфесія | православ'я |
Рід | Калениковичі |
Батько | Каленик Каленикович |
Діти | 5 синів |
| |
Припускається, що саме він фігурує у листі великого князя Казимира Ягеллончика київському воєводі Юрію Пацевичу від 22 травня 1487 року. Ним господар підтвердив «Тишку якомусь», ототожнюваному з Калениковичем, право на держання землі в київському повіті на умовах служби. Раніше ця земля належала такому собі Карпу Лупандичу, допоки той не «побіг до Волох»[2].
Шимон Окольський та інші пізніші геральдики приписують боярину низку не підкріплених джерелами легендарних титулів, таких як гетьман і воєвода землі київської та староста переяславський[3].
У шлюбі з Ганною невідомого походження[4] Т. Каленикович мав 5 синів, яких стали іменувати за зменшувальною формою імені батька Тишковичами, а пізніше Тишкевичами:
- Борис (пом. після 1499), зем'янин, одружений з Милохною Дашкевич;
- Лев (Дмитро), дворянин господарський, одружений з Феклою;
- Гаврило, господарський дворянин, одружений з Анастасією Сапегою;
- Михайло, дворянин господарський, одружений з Софією Яциничівною;
- Василь, черкаський і канівський намісник, маршалок господарський, мінський і пінський староста, підляський і смоленський титулярний воєвода, одружений з Олександрою Семенівною Чорторийською.
Примітки
- Полехов С. В. Новые документы о Киевской земле XV века // Сфрагістичний щорічник. — Київ, 2012. — Вип. 2. — С. 267-268, 276.
- Lietuvos Metrika, knyga nr. 4 (1479–1491): Užrašymų knyga 4. — Vilnius : Lietuvos istorijos institutas, 2004. — С. 134-135.
- Глінскі А.С. Родавыя легенды русінскіх магнацкіх родаў Вялікага Княства Літоўскага ў XVI—XVII стст.: на прыкладзе Сапегаў і Тышкевічаў // Працы гістарычнага факультэта БДУ : навуковы зборнік / Беларускі дзяржаўны ўніверсітэт. — 2015. — Вип. 10. — С. 13.
- Акты Виленской комиссии для разбора древних актов. Т. 33. № 17. С. 25.
Джерела
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна / Н. Яковенко. — Київ : Критика, 2008. — С. 181-183, 185-186.