Ткаченко Олександр Миколайович (політик)

Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1963), вчений агроном. Вища партійна школа при ЦК КПУ.

Кандидат економічних наук. Дисертація «Організаційно-економічні фактори ефективності сільськогосподарського виробництва» (у формі наукової доповіді, Київський інститут народного господарства, 1992).

• 1956—1958 роки — слюсар Шполянської машинно-тракторної станції (МТС) Черкаської області.
• 1958—1963 роки — студент Білоцерківський сільськогосподарського інституту Київської області.
• 1963—1964 роки — агроном Таращанської шляхо-експлуатаційної дільниці № 720 Київської області.
• 1964—1966 роки — старший агроном Таращанського районного відділу «Сільгосптехніка».
• 1966—1970 роки — перший секретар Таращанського районного комітету ЛКСМУ Київської області.
• 1970—1973 роки — завідувач організаційного відділу, секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
• 1973—1981 роки — перший секретар Таращанського районного комітету КПУ Київської області.
• 1981—1982 роки — інспектор ЦК КПУ.
• 6 липня 1982 — січень 1985 року — голова виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів.
• 2 січня — листопад 1985 року — Міністр сільського господарства УРСР.
• 3 грудня 1985 — 20 жовтня 1989 — перший заступник Голови Держагропрому УРСР — Міністр УРСР.
• 20 жовтня 1989 — 30 липня 1990 року — Голова Держагропрому УРСР.
• 18 липня 1990 — квітень 1991 року — перший заступник Голови Ради Міністрів УРСР.
• 21 травня 1991 — лютий 1992 року — Державний міністр з питань аграрної політики та продовольства — Міністр сільського господарства УРСР.
• 1992 рік — президент спільного українсько-німецького підприємства «Земля і люди», місто Київ.
• грудень 1992—1994 року — президент агропромислової асоціації «Земля і люди».
• З листопада 1993 року — президент коаліції «Аграрії України за реформу».
• травень 1994 — квітень 1998 року — перший заступник Голови Верховної Ради України[7].

Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, Гусятинський виборчій округ № 515, Тернопільська область.

Кандидат у Президенти України (1991), підтримувався СПУ, незадовго до виборів зняв кандидатуру на користь Леоніда Кравчука.

Кандидат у Президенти України (1999; висунутий СелПУ), 27 жовтня 1999 зняв кандидатуру на користь Петра Симоненка.

Член КПРС (1967—1991), заступник голови СелПУ (12.1996-2001).

Голова Наглядової ради Тендерної палати України (08.2006-07.2007).

7 липня 1998 — на виборах Голови Верховної Ради України: списковий склад — 441, отримали бюлетені — 363, взяли участь в голосуванні — 314, недійсні бюлетені — 45, не підтримали жодного кандидата — 37; за — 232).

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Шполянський виб. окр. № 430, Черкас. обл., висун. тр. кол. На час виборів: агропром. асоц. «Земля і люди», президент; член СелПУ. 1-й тур: з'яв. 86.8 %, за 39.97 %. 2-й тур: з'яв. 78.9 %, за 58.46 %. 3 суперн. (осн. — Бойко Ю. А., н. 1961; Храм Бориса і Гліба м. Києва (УАПЦ), настоятель; 1-й тур — 36.06 %, 2-й тур — 31.95 %).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виб. окр. № 195, Черкас. обл. З'яв. 78.0 %, за 31.0 %, 16 суперн. На час виборів: (25.05.1994-14.04.1998) — 1-й заст. Голови ВР України, член СелПУ. 03.1998 — канд. в нар. деп. України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 7 в списку. член фракції СПУ і СелПУ (05.-07.1998); позафр. (07.1998-02.2001), член фракції КПУ (з 02.2001). Голова ВР України (07.07.1998-21.01.2000).

Протягом 3-х місяців Верховна Рада України 3-го скликання намагалася обрати Голову (пізніше цей процес у парламенті дістане назву «спікеріада») і на 18-те голосування обрала нового Голову ВР — Олександра Ткаченка. Пізніше, позбувшись підтримки більшості депутатів, що голосували за нього, більшість депутатів ініціюють відставку спікера. Але для зміни керівництва парламенту необхідно було зафіксувати кворум — дві третини депутатів, присутніх у залі засідань. Кожного разу, коли поставало питання про спікера, ліві партії не реєструвалися. 21 січня 2000 року на виїзному вечірньому засіданні в Українському домі 239 депутатів одноголосно проголосували за відставку Олександра Ткаченка[8].

Крім того, для розслідування його неоднозначної діяльності на цій посаді було створено тимчасову слідчу комісію парламенту[9].

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від КПУ, № 8 в списку, член КПУ. член фракції комуністів (з 05.2002), член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 9 в списку, член КПУ. член Комітету з питань фінансів і банківської діяльності (з 07.2006), член фракції КПУ (з 04.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: нар. деп. України, член КПУ. Член фракції КПУ (з 11.2007), голова Комітету з питань економічної політики (з 12.2007).

Українець; батько Микола Миколайович (1910—1990); мати Єфросинія Панасівна (1914); дружина Лариса Митрофанівна — економіст; дочка Алла.

Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення (1999)

• «Про концепцію національної програми Відродження України та заходи щодо організації її здійснення» (1999)

• Удод O.A. Ткаченко Олександр Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 101. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Ткаченко Олександр Миколайович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.